Знижка! Книга про вино і кохання

Вітаю, любі читачі і читачки!

Ви бачили? Мій роман “Його тиха мрія” — #2 у списку бестселерів за вчора❤️ Я надзвичайно приємно здивована, дякую, мрї любі!

А тих, хто ще не читав цю чарівну історію, запрошую зазирнути до неї!

Анотація:

Він поїхав лікувати двічі розбите серце в край гір і виноробства, де отримав спадок. Менш за все сподівався, що одружиться тут з дівчиною, яка незлюбила його з першого погляду.

Як найстарша дочка в сім'ї божевільного фанатика, вона звикла мріяти тихо, поводитись тихо, ховаючи свій запальний характер. Але чи зможе так само тихо знести те, що її видають за незнайомця?

Уривок:

— Ти висипала в омлет весь перець, який знайшла в шафці?

— Так. А що, забагато? — Марійка невинно змахнула віями і стенула плечима. — Ну, вибач, з мене погана господиня. Не їсти тобі смачних сніданків!

— Чому ж? — він примружився і всміхнувся одним кутиком губ. — Як шеф-кухар, я цілком можу й далі готувати собі смачні і поживні сніданки… А ти, дорога дружино, мабуть, теж голодна. З радістю уступлю тобі твоє творіння, доки готуватиму собі щось їстівне.

— Я не голодна.

Марійка розвернулась, щоб піти геть, але він спіймав за зап'ястя, притримав. Раптом глянув серйозно, в погляді більше не було веселості, а на губах усмішки.

— Ні, дружинонько, ти не вийдеш з кухні, доки не з'їси все. Переводити продукти — вкрай неекологічно.

Знав: це жорстоко. Якщо вона все з’їсть, у кращому разі цілий день хлебтатиме воду, в гіршому — заробить діарею. Проте рамки треба ставити одразу, інакше дружинонька вилізе йому на голову. Годі з нього, не буде він лицарем-песиком ще для однієї дівчини, вистачило Ліни.

— Пусти, — пискнула Марійка.

— Їж.

Його погляд і тверда долоня на її зап'ясті були достатньо переконливими. Посмикалась, але підкорилась. Узяла з його рук виделку і нахромила на неї шматок омлету. Тільки поклавши його до рота, зрозуміла, що цієї виделки щойно торкалися його губи. Треба ж, який у них опосередкований перший поцілунок...

Їсти так званий омлет було неможливо. Вона ковтала шматки, не пережовуючи, кашляла, запивала водою, але не здавалася. Гордо задерши носика догори, вдавала, що все гаразд. І з жалем спостерігала, як Богдан запікав собі в духовці яйця з петрушкою і шинкою.

За якихось десять хвилин приголомшливий аромат його страви наповнив кухню і потягнувся мандрувати будинком.

— Поїси зі мною ще? — спитав, зауваживши її погляд.

Змилостивився, коли глянув на Марійчину порожню тарілку і її очі, повні сліз від з'їденого перцю. Принаймні йому хотілося думати, що справа в перці.

— Ні, дякую. Вже сита. І сніданком, і шлюбом.

Він скрушно мотнув головою і став навпроти так близько, що вона мусила відступити, вперлася стегнами у стільницю тумбочки, та все одно не втекла — між ними було щонайбільше п'ять сантиметрів.

Сльозинка (від перцю) повільно котилася вниз розчервонілою дівочою щокою, і Богдан підхопив її фалангою вказівного пальця.

— Не треба. Ти ж сама почала, — прошепотів м'яко. — Я не хочу, щоб ти плакала.

— Я почала? Хіба я примусила тебе до шлюбу? Це все ти почав, коли прийшов у наш дім!

Читайте книгу тут!

Нагадую:

Найсвіжіші новини щодо друкованих книг, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці