Старі спогади та нова обкладинка

Я написала свою першу книгу кілька років тому, у щасливому довоєнному минулому. Саме в такий час, на початку січня, у моїй голові раптом почали зароджуватися її епізоди, що було дуже дивно та незвично. Це несерйозно – якесь фентезі виходить! Ніколи не думала, що зі мною може таке статися, навіть казала собі: ну не записувати же це все! Але нарешті мені захотілося подивитися, який матиме вигляд «на папері» те, що я вигадую подумки. Папір, звісно, був електронний, бо писала я на планшеті – чорному, пластиковому, який зазвичай поскрипував, тому звався скрипучою дощечкою. Прочитавши написане, я вирішила, що не так уже й погано. Тоді я поставила собі за мету написати справжню книгу.

Спочатку я дуже боялася, що муза покине мене так само раптово, як з’явилася. Але, на щастя, уява не підводила, вона вела далі й далі. Сумніви та розчарування також були, і все-таки в той час я зазнала шаленої ейфорії від творчості. Відчула, що це таке, коли не можеш тримати слова в собі, мусиш випустити їх назовні. Створювала світ, якого ще не було. Вигадувала героїв, яки стали мені дуже дорогими.

До того ж це був потужний поштовх для саморозвитку. Кожна ідея тягнула за собою необхідність вивчення теми. Я багато читала та дивилася фільми про життя в середньовіччі, про замки, битви та облоги (не хотілося в чомусь помилитися, #аджеядівчинка). Дізнавалася про роботу в кузні та обробку металів, про мечі та їхні типи. Вивчала, як створювалися географічні мапи. Захопилася темою виживання в дикій природі, вчилася правильно робити курінь, розпалювати багаття кресалом, ставити сильця. Разом із героями мандрувала лісами, горами та болотами. Дивилася, як ентузіасти і зараз споруджують свої будинки зі зрубу. Мене приваблювали старовинні технології: дерев’яні вироби, виготовлення діжок, плетіння кошиків. Нехай у книгу ввійшов небагатий відсоток тих знань, але здобувати їх було вкрай цікаво.

Буде дуже приємно, якщо авторам захочеться згадати в коментарях свої перші кроки. А як у вас усе починалося?

Мій шлях тривав півтора року і вилився майже в 500 сторінок. Дякую Букнету за те, що книга знайшла читачів. Десь бачила інфу, що взимку читацька активність знижується. Це дивно. Мені здавалося, що саме довгими зимовими вечорами так здорово влаштуватися зручніше під пледом і поринути в подорож! Тож запрошую ознайомитися з моєю першою книгою «Коннар», яка має відтепер нову обкладинку:

https://booknet.ua/book/konnar-b347402