Книга "Володар справедливості"

— Твої очі стають золотими, і я відчуваю, як від них віє холодним металом, попри те, що у твоєму тілі вирує жар, який неможливо погасити. Ти заперечуєш очевидне.

Я буду заперечувати це доки зможу. Так, біля нього втрачається реальність, і я дійсно як потопельник, який от-от потоне в його очах.  Це можна назвати як завгодно: пристрасть, хіть, потяг, симпатія — тільки не кохання.

Я накриваю його руку своєю та міцно стискаю пальцями. Попри моє бажання залишити її, я забираю та опускаю вниз. Натомість Адам схрещує наші пальці, і мені перехоплює дихання. Серце стукає неритмічно: то пропускає удар, то додає зайвий.

— Думаєш кохання це шлях до одержимості?

— Я впевнена, — коротко відповіла я.