Мирного вечора, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману, "Недопопелюшка".

Це історія Яна та Зоряни.

Тут вирують емоції, пристрасті, та протистояння.

Уривок.

Від роботи мене відірвали важкі впевнені кроки. Я моментально вся напружуюся, і здригаюся, коли двері у приймальню прочиняються. Нервово кліпаю, адже заходить Ян. На обличчі панує лють, і я моментально вся зіщулююся. Мені чомусь страшно. Чоловік на мить зиркає на мене й наказує.

— Зоряно, принесіть мені, будь ласка, каву, та підготуйте всі теки на підпис, та теки з усіма звітами за рік.

Я лише згідно киваю головою, а Ян іде до себе, гримнувши дверима.

Я швидко знаходжу теки. Та поспіхом іду готувати каву. В офісі практично пусто. І від цього мені не зручно. Боюся залишатися з Яном на одинці. Тим більше, що він не в дусі.

Взявши каву повертаюся. Я страшенно хвилююся, тому спочатку вирішую віднести напій, а вже тоді повернуся по теки.

Входжу несміло в кабінет свого шефа, і ще більше напружуюся. Ян стоїть біля вікна, поклавши руки у кишені штанів, та дивиться у нього.

Отже, його щось солідно зачепило. Вже не знаю, що думати. Я боюся цього чоловіка, але все ж він мені не байдужий, тому при усім хвилююся за нього.

Принісши теки кладу на стіл, і таки у пів тону зважуюся звернутися до чоловіка.

— Яне Марковичу, що з вами? Невже, щось знову трапилося?

Читати тут...

LGaid0EY — Джепот. Ставка на чужу дружину.

Приємного читання та тихої ночі!!!