Сон Рене був неспокійним. Вона опинилася в темному лісі, який оточував її щільною стіною дерев. Її босі ноги торкалися холодної землі, а серце калатало від незрозумілого передчуття. Вона чула десь неподалік вовче виття, яке розливалося по нічному простору, змушуючи її озирнутися.
З кутка її зору з’явився Алан. Його очі світилися жовтим, як у звіра, а обличчя було водночас знайомим і чужим. Він стояв на відстані, але здавалося, що між ними немає жодних перешкод. Його голос прорізав тишу:
— Ти боїшся мене, чи не так?
Рене відчула, як її тіло ніби скам’яніло. Вона хотіла відповісти, але слова застрягли в горлі. Алан повільно почав підходити ближче, його фігура розчинялася в тінях і знову з’являлася, мов привид.
— Чому ти тікаєш? — прошепотів він, коли був вже зовсім поруч.
Рене зробила крок назад, намагаючись тримати дистанцію, але земля під її ногами раптом зникла, і вона полетіла вниз. Її крик лунав у повітрі, поки вона падала в безкінечну темряву.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати