Додано
25.12.24 20:06:40
Новинка Маріси Вольф "Дочка мого боса"
Любі читачі!
Запрошую вас до новинки Маріси Вольф
"Дочка мого боса"
– Скільки, ти кажеш, їй? Двадцять? – питає друг, задивляючись на дочку мого боса, що саме зарулила в цей клуб.
– Вісімнадцять, – відмахуюсь. – Маленька ще. Та і дивитися ні на що. А якщо згадати, який суворий в неї родич, то взагалі… не варта вона того, щоб за нею бігали. Забий.
___
Хто ж знав, що через тиждень мені доведеться бігати за нею. До того ж у прямому значенні цього слова.
Бо як я не знайду її, додому можу не вертатися…
Приєднуйтесь до читання!
Аля Морейно
2898
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, любі друзі. Сьогодні таки вирішила створити цей запис на своє триріччя на цій платформі. Хоч моя поява тут спершу була в якості читача, та все ж на той час в мене вже була готова моя перша робота і мій експериментальний
Мені здається, у кожного читача є та сама книга…
Після якої ще кілька днів ходиш і не можеш відійти.. Та, де герої стали майже рідними.
Де якийсь момент розбив серце.
Або навпаки — зібрав тебе по шматочках. Розкажіть,
Вітаю, мої неперевершені ♥ Давайте трішки відпочинемо від дуже сурйозних блогів, і позалипаємо на візуали. ♥♥♥ довелося трішки помучити джеміні, але ж то таке, перетерпить ♥♥♥ Про Маринку ми
Темрява не завжди ворог. Іноді вона лише брама. На півшляху у ніч світло ще торкається плечей, але крок уперед уже належить тіні. Тут, між подихом і мовчанням, між страхом і вірою, народжується справжня магія — не та, що
- Серед танцю вчула… не він, але кров… Дівкою пахне! - В нього сесра є, Грицько казав. Може, вона? - Пусти мене, я знайду!.. - Є ні, чекай. Я тобі дівку губити не дам. Обіцяв тобі кривдника твого, а не сім'ю його. - Я голодна!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати