Любі читачі!

Запрошую вас до новинки Маріси Вольф

"Дочка мого боса"
– Скільки, ти кажеш, їй? Двадцять? – питає друг, задивляючись на дочку мого боса, що саме зарулила в цей клуб.
– Вісімнадцять, – відмахуюсь. – Маленька ще. Та і дивитися ні на що. А якщо згадати, який суворий в неї родич, то взагалі… не варта вона того, щоб за нею бігали. Забий.
___
Хто ж знав, що через тиждень мені доведеться бігати за нею. До того ж у прямому значенні цього слова.
Бо як я не знайду її, додому можу не вертатися…

Приєднуйтесь до читання!