Перше знайомство, басейн + пес :-)

Всім привіт!) Анонс наступного розділу "Місто грішних душ 3: Відплата" (оновлення завтра). Перше знайомство героїв) Яким воно буде? 

***

Ставши біля басейну, Нішель почула гавкіт пса. Озирнувшись, виставила наперед руки:

— Гей, кудлатий, не підходь до мене! Шуруй у клітку!

— Кудлатого звати Лорд!

Пес повторно залаяв, і Нішель, повернувши голову, побачила чоловіка в інвалідному візкові. Оступившись, зойкнула й плюхнулася в басейн.

Лука покликав Лорда, і той побіг до нього. Скавулів, стрибав на ноги й бігав довкола. Нішель, винирнувши, почала кашляти.

— Міс, бажано до Лорда бути більш доброзичливою!

Нішель, піднявши голову, кілька разів швидко закліпала.

— Це у вас такі жарти? — нахмурилася. — Не підпускайте до мене цього… звіра!

Чоловік, гладячи пса, схилив голову набік й усміхнувся. Нішель відплила до іншого кінця басейну.

— Русалко, можливо, нарешті вийдеш на сушу?

— Ні! — захитала головою. — На дворі жарко, вирішила освіжитися!

Лорд почав гасати довкола басейну, і Нішель, зойкнувши, закричала:

— Містере, угамуйте нарешті свого пса! Не робіть мені нерви!

Її серце все ще калатало. Нерви ніби розривалися на шматки, а злість кипіла в грудях. Вона не любила собак, і це не була просто фобія, це було щось глибше — відчуття вразливості й безпорадності. Вона вирішила не показувати своїх страхів, але коли пес знову підскочив до неї, Нішель відчула, як біль у животі нагадує про старі переживання. Тільки це ще більше її дратувало.

Лука уважно спостерігав за нею, спершу сміючись з її реакції на пса. Але чим довше він спостерігав, тим більше розумів, що тут не просто страх перед собакою. Її реакція була більше схожа на боротьбу із чимось глибшим.

З будинку вийшов Артур. Побачивши, що медсестра в басейні й довкола бігає Лорд, зітхнув і підійшов до Луки. Схилившись, тихо промовив, що жінка боїться собак. Лука, поглянувши на регента, прижмурився, й Артур покликав пса.

— Ну дякую, — розвела руками Нішель, і Лука кивнув.

Вона підпливла й, поклавши руки на бортик, підняла голову. Лука опустив голову й примружився. Жінка мала виразні темно-карі очі, які відразу привертали увагу. Її погляд був проникливим, злегка загадковим, і одночасно в очах вирував ураган.

— Ну що ж, містере, якщо ви погодите мою кандидатуру, то в мене є головна умова. Я не буду жити в одному будинку із великим чорним псом породи німецька вівчарка.

Лука вигнув брови й, поклавши руки на коліна, беземоційно промовив:

— Будинок великий, всім знайдеться місце.

— Тоді вам прийдеться обирати…

— Гм, а це цікаво, — промовив він, захоплюючись її рішучістю. — Якщо й прийдеться обирати, то я виберу Лорда!

Нішель нахмурилася й прискіпливо поглянула в його каро-зелені очі.

— Ви зараз жартуєте? — чоловік захитав головою, й жінка закотила очі. — Гм… не жартуєте!

— Інколи краще собаку обрати, ніж людину. Таке життя! — розвів руками.