Ревнива Марго — зруйнує гру чи ні?!

Марго вийшла з ванної, огорнувшись рушником, і побачила розкиданий одяг, який залишився після їхньої пристрасної сцени. Вона почала підбирати речі, час від часу посміхаючись сама до себе. Її думки кружляли навколо Ігоря, його дотиків, його слів. Але коли вона підняла своє пальто біля дверей, її погляд зупинився на маленькій брошці у формі квітки, що лежала на підлозі.

"У мене такого не було…" — подумала вона, піднявши знахідку. Брошка виглядала витонченою, зробленою зі срібла з крихітними вставками, що нагадували перли.

Марго різко повернула голову до вхідних дверей. Вони були трохи прочинені. Її серце на мить завмерло.

"Ми ж зачиняли двері… Чи в пориві пристрасті справді могли не звернути на це уваги?"

Вона нервово кинула одяг на ліжко у спальні й кілька хвилин крутила в руках брошку. Її думки вже набирали обертів: "Чия вона? І чи могли нас бачити?"

Зрештою вона вирішила знайти відповіді у Ігоря. Його голос лунав із кухні, де він готував їм каву. Марго впевнено ввійшла, стискаючи брошку в руці.

— Це твоє? — запитала вона, показуючи йому знахідку.

Ігор поглянув на брошку, трохи здивовано.

— Ні, не моє. Може, Наталя загубила, коли востаннє була тут.

Слова вдарили по Марго, як грім. Вона напружилася, і її погляд миттєво затуманився ревнощами.

— Наталя? Вона була тут? — її голос став гострим. — І що вона тут робила? Ти її трахав, чи що?