Мирної ночі, любі!!!

Запрошую до оновлення роману, "Недопопелюшка". Тут сьогодні емоції через край.

Уривок.

— Белло, я не розумію, що за істерики? Яка тобі різниця, хто у мене секретарка?

— Яка мені різниця?!! — криво посміхається жінка. — Яне, ти серйозно?

— Цілком! — гарчу. Бо мене істерика Белли бісить. — Може поясниш, навіщо ти прийшла? І для чого оці вої крики? Якщо розібратися, ти не маєш на них жодного права! — доки Белла витріщається на мене ледь не квадратними очима, я пояснюю. — Ми з твоєї ініціативи уже не пара. І мене це цілком влаштовує.

— Яне!!! — зривається криком колишня. — Що ти мов хлопчисько поводишся? — білявка повільно наближається до мене. — Ти ж розумієш, що я погарячкувала... Я уже передумала, і хочу бути з тобою.

Я хмикаю, і заклавши руки на грудях пильно дивлюся на колишню. Не розумію, цілі її візиту.

Не дуже вірю, що вона з власної ініціативи прийшла. Швидше за все, Антон з батьками змусили її прийти.

Тільки не розумію навіщо? Антон же так впевнено поводився?!! Схоже щось тут не так.

Хоча останні слова Белли лоскочуть нервову систему.

— Белло, поясни! — вимогливо прошу. — Як це розуміти? Ти передумала, і хочеш бути зі мною?!! А як же той, заради кого ти пішла від мене?

Очі білявки, ледь не вилазять із робіт. А вона звабливою ходою наближається до мене.

— Яне, давай не будемо. У тебе ж теж хтось був. Я нізащо не повірю, що тобі цю білизну підкинули. — жінка витримує паузу, а по ній впевнено додає. — Ми ж обоє знаємо, що це не так...

Пристрасті вирують тут...

Приємного читання!!!❤️