Не так любив, як ходити )))

Давно шукаю фахового редактора, що вміє зберегти авторський стиль, при цьому чітко вказати на слабкі місця і порадити якісь поліпшення. Але безрезультатно. Тому доводиться вичитувати себе. А себе не бачиш, особливо коли викладаєш історію в процесі написання і не можеш відкласти текст надовго, щоб подивитись як на чужий.

Не знаю в кого як, я у себе легко знаходжу і виправляю інверсію (звісно ту, яка не написана свідомо ). 

А от деякі речі на свіжому тексті видно погано.  

Подивіться уважніше, і побачите –  в цих реченнях щось не те. Але що саме?

– Під час майстер-класу ми навчалися не лише у відомих  письменників, а й спілкувалися одне з одним.

– За кілька годин слідак допитав як свідків, так і трохи поговорив із дружиною зниклого винахідника.

– Вася не так любив збирати гриби, як ходити лісом з ножем.

Вася вийшов несимпатичний, але так буває. коли вигадуєш приклади на ходу. Побачили, в чому помилка? Вона досить поширена, а припускаються її через неуважність.

У кожному реченні є парний сполучник: “не тільки…, а й”, “як..., так і”, “не стільки..., скільки”. Парні сполучники мають поєднувати однорідні члени речення. Тобто слова після першої та після другої половинки сполучника мають бути однорідними. І отут виникає  небезпека поставити другу частину союзу перед не однорідним  словом. Просто тому, що друга частина часто стоїть досить далеко від першої А натхненний автор уже забув, про що там на початку речення йшлося.

Щоб не зробити цю помилку, варто було б під час вичитування перевіряти кожен парний сполучник. Тобто відкидати всі слова, крім тих, які він з'єднує, і дивитися, чи це однорідні члени. Перевіримо речення з прикладів. І що ж ми там бачимо?

– Не лише у письменників, а й спілкувалися (гуляли, проводили).

–  Як свідків, так і поговорив.

– Не так любив, як ходити.

Фігня якась, правда ж? 

Тепер ви вже точно побачили ці помилки й знаєте, як їх знаходити. 

А от як їх виправити?

Простіше не буває – варто змінити порядок слів у реченні так, щоб парний союз поєднував правильні слова. І вуаля:

– Під час майстер-класу ми не лише навчалися у відомих письменників, а й спілкувалися одне з одним.

– За кілька годин слідак як допитав свідків, так і трохи поговорив із дружиною зниклого винахідника.

– Вася любив не так збирати гриби, як ходити лісом з ножем.

А ви які прийомчики для саморедагування знаєте ?

І признавайтесь, у кого є бети, а то й редактори (не коректори, при всій повазі до цих фахівців), саме такі спеціально навчені люди, які вміють не в такі прості фокуси, а в глибший аналіз тексту?

Бо мені досі доводиться редагувати свої тексти самотужки. І з цього приводу мене огортає сум.

AD_4nXetRFjRC3coin2AC1qC4yc-VmklRh9I4cmBtlZkxA3e_2kKNg_i24BGe66lnmBIXjWMIDww5nhsc8aKeWjY7PLWP17JiRvoqAJdRJFUkkn4pbeQERYX-qEsMBmjevvEmPapm7cHag?key=d7Nz-PgVmT_99TWaVaCWmQN9

До речі моя сторінка тут: https://booknet.ua/roma-arvederch-u7854584

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Шаграй Наталія
13.12.2024, 20:35:54

Читаєш-пишеш...певно, десь так...Як би я не намагалася довести текст до ідеалу через роки повертаєшся до нього і хочеться запитати " То хто таке писав?" :))))

avatar
Nataliya Parfenyuk
13.12.2024, 18:12:31

Це дуже достойний приклад для багатьох авторів!!
Бодай хтось і прислухається.
Деякі автори дуже грішать своєю легковажність до мови в своїх творах. І деякі читачі досить непримиримо до цього ставляться. Читачі обурюються, автори або виправдовуються, або ігнорують, або явно огризаються. )
Бажаю всім гармонії і постійного вдосконалення!

Показати 3 відповіді
Рома Аріведерчі
13.12.2024, 19:19:58

Nataliya Parfenyuk, ❤️❤️❤️

avatar
Жменька
13.12.2024, 18:25:49

Мені здається проблема ще в тому, що багато читачів та авторів перейшли з російської на українську мову. Потрібен час. Плюс в часи різних гаджетів, люди все менше й менше пишуть. Різні аплікейшени пропонують автокорректор, який вказує на криву побудову речення, але не вчить писати правильно. По-третє, раніше були більш жорсткі вимоги та цензура, зараз "попєрєдніки та кровосісі" застрічаються у публічних посадовців і нічого страшного. Тобто загальний рівень до якості мови впав, а оточення не спонукає його підвищувати.

Рома Аріведерчі
13.12.2024, 18:50:58

Жменька, Навіть не перейшли, бо у нас українська в школі викладається 11 рочків. А стали більше користуватись українською, але лексика погано розрізняється, бо з дитинства була взаємозамінна. Щодо гаджетів - рівно навпаки. Раніше доросла людини (не письменник і не вчитель) розписувалася у документах і писала листівки на свята. А тепер є соцмережі. І виявилиося, що загальна грамотність - велике перебільшення. Але в цьому є і гарний бік - читач і автор більшості мовних помилок не бачать))) Зате бачать їх там, де помилки нема)))
Я не плачу заа цензурою. А вважаю, що як людина думає, так і пише. Тобто якщо текст неохайно побудований, здається, ніби й в автора каша в голові. І він сам не знає, що хотів написати )
І щодо часу, який нібито потрібний - не знаю. По-моєму людина з відчуттям мови має побачити хоча б, що в тексті щось не те. І спробувати розібратись, що саме.
Тут ще й поспіх підводить. Хочеться ж вчасно викласти розділ, бо читач же зачекався проди )

avatar
Олеся Глазунова
13.12.2024, 18:19:01

Ахааа)) Вася вийшов якимось маніяком з ножем)))
Так сполучники (не союзи) частенько можуть спровокувати помилку.
Так само, як і Ви викладаю твір у процесі. Пишу у телефоні, а потім кидаю текст на ноут. Текст у ворді сприймається інакше.

Рома Аріведерчі
13.12.2024, 18:41:31

Олеся Глазунова, точно - сполучники. до речі це через білінгвізм часто вилазить посеред тексту. і виловити важко,мозок не бачить різниці. але насправді в останній момент мені довелося виправляти не це слово, а один на одне. бо один з одним - то якщо мова про чоловіків. а якщо компанія змішана, то уже одне з одним )

Інші блоги
Деякі листи краще не відкривати... ❤
Альбрехт ніби згадав, навіщо прийшов. — Так, — він підняв руку, в якій був затиснутий конверт. — Хлопець, що приносить газети просив передати це вам. — Мені? — я насупився. — Так. Пану Ліліану де Вернею,
Март багато не буває...
...або Як я зрозуміла, що в мене є улюблене ім’я Вітаю, мої любі! Бути письменником — це коли ти створюєш цілі світи, продумуєш складні сюжети, а потім... називаєш героїнь у двох різних книгах однаково. Просто тому,
Анонс нової історії✨
Гарного вечора, мої любі сонечки ✨♥️✨ І нехай ця неділя буде для вас теплою, спокійною та наповненою маленьким затишком — з чаєм, пледом і думками про щось приємне… ✨Завтра виходить моя новинка✨ о 18:00♥️ Сподіваюся,
Запис на марафон взаємного читання розпочато!
Як і обіцяла в попередньому дописі, правила будуть доволі прості. Тому, будь ласка, прочитайте їх перед тим, як пропонувати свою роботу на марафон. 1. До марафону приймаються твори будь-яких жанрів. Але якщо якийсь
Майже знайшли!
— А мені можна з вами? — запитую з надією. Чоловіки перезираються. — Не варто, — каже Денис. — Дорогою тебе може знудити, доведеться зупинятися. А зараз кожна хвилина дорога… Я розумію: невідомо, у якому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше