Коротко про моє намагання стати новим "Ремарком"

Коротко про моє намагання стати новим "Ремарком"

Всім доброго вечора, не варто одразу сміятися прочитавши заголовок мого блогу. Бачу, що вже засміялися, а це значить лише одне — є вже, як мініму одна причина чому мій пост принесе щось у цей букнетівський світ. Взагалі-то я хочу розповісти вам трохи про свою книгу — "Людина у човні", але обійтися без такого великого імені, як Еріх Марія Ремарк аж ні як не можу. Справа в тім, що цей літературний геній є одним із найулюбленіших моїх авторів, а це означає, що його твори відбилися в мені доброю печаткою його ідей. Чи є людина, котра б залишилася байдужою до глибоких історій і драм людських життів, прочитавши бодай один із геніальних творів Ремарка? Я досить сміливо скажу — ні, таких людей нема.

"Людина у човні" — що за твір?

Буду відвертим, я захоплююся творчістю Ремарка і коли починав писати "ЛУЧ" так я називаю скорочено твір, хотів відновити цікавість читачів до глибоких роздумів, що криються за картинкою буденного людського життя. Навіщо читати щось, якщо воно не не залишає по собі слідів, не залишає ідей, не змушує занурюватися глибше, не залишає емоції, не наштовхує на роздуми? Цього я і хотів, щоб прочитавши "Людина у човні" кожен взяв бодай щось для себе. Що саме я хотів, щоб ви взяли? Тут вже вирішувати вам і тільки вам. Як добрий кухар, я приготував страв на цілий стіл, не спав ночами, стояв біля плити, турбувався слідувати за рецептом не зіпсувати сіллю страви і не пересолодити їх цукром, я старався, а ви заходьте і вибирайте те, що справді смакує вам, що справді залишиться у вашій пам'яті у вошому серці. 

Про що твір — "Людина у човні"?

А ви розкажіть мені після прочитання, а ви спробуйте зрозуміти самі. Десять прочитають одне, інші десять друге, а решта читачів ще щось третє. Чи будуть вони праві? Безсумнівно, адже кожна історія це скриня в якій можна сховати не одну річ ой не одну, тому я спробував заховати в творі не одну ідею. Трилер? — трішки. Детектив? — можливо. Бойовик? — авжеж. Пригода? — ну звісно. Драма? — безумовно. Сучасна проза? — сучасніше не буває. Релігійна філософія? — більш ніж. Богослів'я? — без нього ніяк. Ось основні жанри, які помістилися в мій твір, який я дописав лише минулого місяця. Я впевнений, що кожен з читачів знайде своє, ніхто не залишиться байдужим до історії людей, які зазнали незаслужених страждань. Історія проста і непроста водочас, історія в якій кожен із нас знайде себе.

Чого я хочу написавши — "Людина у човні"?

Я хочу, щоб "ЛУЧ" читали люди. Я хочу, щоб "ЛУЧ" став не просто однією із історій на Букнет, а особливою книгою для багатьох читачів. Я пишу бо живу коли пишу, це величезне хоббі, що приносить мені шалене задоволення. Мені є куди рости і я радо приділяю час для розвитку цього вміння. Я написав цю історію, щоб донести до кожного читача, а значить до людини, яка так само ходить по землі як я, щось важливе, щось що зрозуміле, але в той же час зовсім не ясне. Я не Ремарк і бути Ремарком не зможу, але я буду обманцем, якщо скажу що не бажаю, щоб "ЛУЧ" і подальші мої книги читали, як читають такого великого автора. Кожен автор, що вкладає частинку себе в твір бажає спочатку визнання, а вже потім все інше. Моя нагорода це читач, який після прочитання моєї книги не залишиться байдужим до прочитаного.

Радий почутися з вами! Усім мирного неба і Божої охорони! 

Посилання на книгу→ "Людина у човні"