Цього разу пропоную поринуту в історію, яка розпочинається зі шлюбу "по зальоту". Вийти заміж легко, а от бути щасливими в шлюбі складно. Тільки в казках добробут та гармонія з’являються відразу й назавжди. У реальності все по- іншому...
Буде складно, смішно, життєво та емоційно...
Повертаєшся собі зі спортзалу. Відкриваєш двері. Й вже з порогу розумієш, що трапилося якесь нагле лихо. То важко було не зрозуміти, коли з кухні лунає рик пораненого звіра. Рик змінюється на цікавий словокрут з глибоким сенсом. Зачаровано оцінюю пишномовну уяву свого чоловіка. Заінтригована йду на той поклик лиха.
Й перед очима постає картина зраненого чоловіка, на нозі якого були розводи крові й чомусь приліплена моя воскова смужка для депіляції.
- Що сталося? - збентежено оглядаю його.
- Що сталося? - проричав він. - Нічого не сталося. Дрібничка, порізався. Й довго шукав бинт, поки не знайшов якийсь пластир.
На цій заяві мої брови знову повзуть вгору і я таки запідозрила, що він й гадки не має, що то за чудовий пластир у нього наліплено на ногу.
- Зрозуміло.
Пройшла до шафи й дістала з тумбочки аптечку.
- Постав ногу на стілець, будь ласка.
Іноді він буває, на диво, зговірливий й наївний. Ногу він поставив, а я різким рухом відірвала смужку.
- А….твою…- далі йшло розкішне лихослів’я, вуркітливі прокльони, слизькоязикі побажання, незатьмарені моральними законами і, які зірвали границі вседозволеності. Я й не знала, що він може брати такі високі ноти!!!
- Що ти робиш?Здуріла?! Ненормальна!!! Ти….Тобі…Жінка…
Й він пішов на мене з піднятими руками у хапальному русі.
- Тримай себе в руках, сам приліпив воскову смужку для депіляції… Будь чоловіком, - вмовляла я його, відступаючи до стіни.
- Я вб’ю тебе, - рявкнув він.
- Сядь, - рикнула.
Я самий спокій. Я поміркована, як батюшка в церкві. Я розсудлива, як далекоглядний політик. Я мудросердечна, як старець… І він батько моєї дитини…
А він чогось сів. Хоча продовжив на мене дивитися, як на собачку, яка з’їла гівно.
- За блиском твоїх очей видно язики пекельного полум’я й бажання зарізати мене чайною ложкою, - промуркотіла до нього.
- У мене, аж серце пищить від того, як ти швидко стала мене розуміти.
- Від цієї милоти, у мене щойно перед очима з’явилися рожеві поні, - закотила я оченята в екстазі.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОдна з моїх улюблених книг на сайті)) Нормальний хлопець, до якого потрібно придивитись і дівчина, яка вміє придивлятись. Щиро дякую за життєвий позитив!
Ольга Сова, Щиро дякую за відгук :) Та того позитиву, як і сонечка за вікном, нам катастрофічно бракує...треба якось заряджатися:)
Люблю цю книгу! Меланія ще той стратег! Особливо, коли постригла Блекі під лева)))❤️❤️❤️
Lyudmyla Kovdrysh, Зізнаюсь, таке було насправді :)))) Стрижка в кота таки була модна :))))Але то був сугубо міський кіт, який плавився в бетонній коробці...
Життєві ситуації з циклу "перші роки життя та спадання рожевих окулярів" ))
Шаграй Наталія, Тоді удачі їм )))
Люблю цю історію. З гумором про початок сімейного життя, компроиіси і вміння пробачити.
Віта Лісова, Угу...здається, щодо Меланії , вислів "тільки ти можеш зробити своє життя філіалом раю чи пекла" дуже актуальний :))) Поки писала блог, то встигла дещо перечитати...
О, так, а далі дуже цікаве притирання одне до одного, пізнання та кохання. Дякую вам, Наталіє.
Наталя, Еге ж, не все так просто буває...А підступи Меланії таки гарні :))))) Дякую за відгук :)
Зацікавили темою та гумором. Додала до бібліотеки.
Наталья Русанова, Одруження на першій сторінці...а от далі розпочинається сімейне життя...з усіма його проблемами...Тож, сподіваюсь, що буде цікаво :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати