Уривок з книги "Незаймана для мільярдера"

Привіт моїм читачам)

Дякую усім, хто читає! Підписуйтесь на мою сторіночку, щоб не пропустити жодного оновлення.

Сторінка авторки: тиць сюди

А ось для вас шматочок з книги "Незаймана для мільярдера":

— Чому ти мовчиш? — Його голос став м'якшим, але все ще зберігав у собі ту владну ноту, яка змушувала мене тремтіти.

Я намагалася знайти слова, але кожне з них здавалось недостатнім. Врешті-решт, я лише зітхнула і подивилася йому прямо в очі:

— Тому що боюся.

Його брови злегка смикнулися, ніби він здивувався.

— Чого ти боїшся, Лізо? — запитав він, нахиляючись ближче, щоб дивитися прямо мені в очі.

— Тебе, — видихнула я, і сльози підступили до очей. — Того, як ти дивишся на мене, і того, що ти... змушуєш мене відчувати.

Його обличчя на мить змінилося, і я побачила щось схоже на подив у його очах. Але ця емоція зникла так само швидко, як і з’явилася. Він провів рукою по своєму підборіддю, ніби намагаючись приховати хвилювання.

— Я не хочу, щоб ти боялася мене, Лізо, — нарешті промовив він, і його голос звучав трохи тепліше, ніж зазвичай. — Але й ігнорувати того, що між нами відбувається, я не збираюся. Мене тягне до тебе, — він лагідно провів пальцями по моєму волоссю, дивлячись в мої очі.

— Це складно, — прошепотіла я, опустивши очі.

— Життя завжди складне, — його голос став жорсткішим, але я відчула в ньому бажання пояснити. — Але я хочу, щоб ти зрозуміла одну річ: я не дозволю тобі від мене віддалятися. І собі також.

Його слова звучали, як обіцянка, і це лякало мене навіть більше, ніж його поцілунок. Я дивилася на нього, не знаючи, що сказати.

Щоб продовжити читання, натисни ТУТ

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Трішки романтики...
Трішки прохолодної романтики в спекотний день❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️ – Ліно, 60 кілометрів не 300. Менш ніж за годину, ми вже будемо на місці. І Сніжані нічого не загрожує, там лише зламана рука… – Лише? –
Ліжко на трьох
Він спробував відштовхнути її але в нього не вийшло. Вона хитро посміхнулася й сіла йому на коліна. Чорт забирай ми не вперше це робимо так що давай не будемо робити вигляд що це не так- Хуррем посміхнулася й потягнула його
Якого біса тут відбувається?
Під’їжджаю до будинку Георганова, ворота одразу відчиняються, впускаючи мою машину. У дворі — повний аншлаг. Артур і Діана з усіма дітьми, майже всі мої хлопці й десяток спецпризначенців у повній екіпіровці, ніби зібралися
⚜️ Нові глави ✨ подяка
✨Доброго дня, творча й читацька родино!✨ Чотири нових розділи “Між двома подихами” вже опубліковано. Але спочатку — подяка. ⚜️ Хочу подякувати талановитій авторці Лекса Т. Кюро за рекомендацію
03:33
Частинка з «Усе веде до нього». Запрошую до прочитання!) Коли я знову розплющила очі, навколо панувала абсолютна тиша. Переді мною простягався нескінченний чорний простір без стін, без вікон, без дверей. Чорна
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше