- Мені здається, вона занадто молода для тебе, - чую бурчання матері зі сторони кухні.

Я сиджу у кімнаті, але двері відчинені і все добре чутно. Заходить батько Артура з пустими склянками у руці, ставить їх на стіл.

- Не звертай уваги на неї, - киває в сторону дверей і посміхається. - Моїй дружині важко догодити. А я радий, що Артур привів тебе. Це значить, що в нього серйозні наміри. Ти йому дорога.

Якби ж його слова були правдою. Насправді для Артура я взагалі нічого не значу. І нас об'єднує лише моя вагітність.

- Він багато дівчат приводив знайомитись? - насмілююсь запитати.

- Ні, Артур в нас досить закрита людина, - чоловік сідає поруч зі мною, явно готовий до бесіди. - Лише одна була в нас у гостях, Мілана. Він навіть хотів одружитись з нею. Але дівчина переметнулась на Максима, нашого старшого сина. А в кінці залишилась з нічим.

- Артур кохав її? - запитую затамувавши подих.

- Не треба нам про це говорити, - різко встає. - Все в минулому. Не варто згадувати. Ви молоді, вам про майбутнє треба думати. Піду їх розжену, досить обмивати тобі кісточки.

Він нервово сміється і зникає у коридорі. Чую тихе бубоніння, а потім приходить Артур. Він роздратований і голосно сопе. На мене не дивиться, сідає з іншої сторони столу.

- Не все так гладко, як ти думав? - хмикаю нервово.

- Та хто їх питає, - вдивиться на мене з-під лоба. - Я поставив їх перед фактом. А те що мама говорить, я взагалі не слухатиму. Я ніби не знаю, що ти для мене замолода.

- Хочеш сказати, що я тобі не підходжу? - раптом починаю сильно злитись, від енергії у венах підскакую на ноги. - Я для тебе малолітня дурепа з якою ти мусиш панькатись?

- Наталі, чого ти розійшлася? - здивовано дивиться на мене. Теж встає, тягне руки, але я відступаю. - Ти й сама розумієш, що між нами велика різниця. Я ніколи не цікавився дівчатами твого віку.

- Що ж ти спав зі мною того вечора? - подих перехоплює від обурення. Так дістало, що він вважає мене ніким. - Тоді тебе не дуже хвилювало, скільки мені років.

- Хочеш, щоб я у кожної дівчини, з якою знайомився, заглядав у паспорт?

- Не завадило б.

Одним кроком він скорочує між нами відстань, обвиває руками талію і міцно притискає до себе. Дивиться уважно в очі, важко дихає, а я миттю розслабляюсь. Його дотики діють на мене наче валер'янка, тільки шкода, він рідко це робить.

- Поцілуй мене, - виходить наче благання, та в цю мить мені байдуже.

- І ти заспокоїшся? - хмуриться недовірливо.

Повільно киваю. Мій спокій давно втрачено, тільки він цього не помічає.

Артур хилиться і торкається губами моїх губ. Цілує обережно, ніжно. Я обіймаю його за шию, не дозволяю йому відсторонитись, насолоджуюсь його смаком. Зітхаю йому у рота. Тілом розпливається жар бажання. Я хочу більшого, хочу, щоб він знову заволодів мною, лише про це мріяла після тієї ночі.

- Кх, Кх, - прокашлюється хтось і ми відскакуємо одне від одного. У кімнату заходить його батько і я червонію від сорому. - Спочатку вечеря, а потім молоді справи.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1