Вітаю, любі!!!

Запрошую до роману, Тадея та Сніжани. Одразу два розділи вже опубліковані на сайті. 

— Сніжано, ти геть знахабніла? Ти, що вчора матері наговорила? Вона цілий вечір плакала. А на ранок ми з батьком не застали її в дома. Ти в курсі куди вона пішла?

Я шокована. Не можу нічого збагнути. Хоча щось мені підказує, що мати прозріла, тому й пішла від батька.

Тільки куди пішла? А може поїхала до тітки Віри в Італію. Віра ніколи не любила мого батька, і завжди кликала маму до себе.

Про свої здогади мовчу, лиш невдоволено питаю у відповідь.

— А ти чого прийшла? Може теж хочеш, щоб я ще й тобі наговорила?

— Батько в реанімації! — раптом випалює Олександра. — Він як зрозумів, що мати пішла, одразу схопився за серце та знепритомнів. Лікарі ледь живого довезли до клініки. — ридаючи розповідає сестра. — Мені твоя допомога потрібна.

Я кілька хвилин перебуваю у прострації, а тоді глянувши на заплакану сестру, кидаю.

— Так звісно, я поїду з тобою. Тільки почекай, я переодягнуся.

Швидко одягаю зручний одяг, хапаю сумочку та ключі. Замикаю будинок, та поспіхом йду зі сестрою, яка іще схлипує. Одразу набираю Тадея та ставлю його до відома.

— Сніжано, нікуди не їдь! — суворо наказує Тадей. — Це може бути підстава... Краще дочекайся мене, і поїдемо у двох.

— Тадею, батько в реанімації. Я не можу чекати.

— Сніжано, не їдь. Я забороняю тобі їхати одній. — суворо наказує чоловік й просить. — Година, чи дві нічого не змінять. Дочекайся мене...

Та я кидаю слухавку, а тоді вимикаю телефон зовсім. Сумніваюся, що сестра б мене обманювала. Адже її звістка не схожа на жарти. З такими речами краще не жартувати.

— Хто такий, Тадей?

Цікавиться сестра, як тільки я кладу слухавку.

— Ніхто! — роздратовано відмахуюся, адже все дратує.

— То ти через нього від Романа пішла? — нахмурившись допитується Олександра.

— І через нього також. Сестро, досить допитів! — зриваюся. — Я зробила свій вибір, тож не потрібно мені дорікати.

— Ти зробила вибір?!! — розлючено зиркає на мене сестра. — Ти своїм вибором зруйнувала нашу сім’ю. Мати втекла, з батьком невідомо, що тепер буде. А ти всім задоволена... Тебе все влаштовує. — лютує Олександра.

— Не діймай! — відмахуюся та вирішую пригрозити. — Бо чесно повернуся додому. Я не збираюся все це слухати. — на емоціях кричу. — Я у всьому винна?!! То може ти у нас така хороша, за Дороша заміж підеш, аби сімейний бізнес процвітав?!!

Продовження тут...

Подаруночок на вечір!

7h-0KPkX — Статус королеви.

Приємних емоцій від читання, та тихого вечора!!!