Вітаю, сонечка!!!

Запрошую до оновлення. Новий розділ роману, "Недопопелюшка", — оновлено.

Пристрасті вирують. 

Уривок.

— Яне, я більше у тебе не працюю. Просто змирися з цим. — Я хочу висловити своє обурення, але не встигаю. Дівчина випереджає мене. — Яне, тобі пора.

— Зоряно, я без тебе не поїду, — теж вперто заявляю я. — Я ж уже дівчатам сказав, що ти сьогодні виходиш на роботу.

— Яне, мені шкода! — сухо відмахується дівчина. — У мене сьогодні співбесіда в іншій компанії.

— Тобто співбесіда? — роздратовано перепитую я. — Ти не можеш так зі мною вчинити.

— Яне, чому не можу? — невдоволено дивиться на мене дівчисько. — Ти ж зміг... Тобі ніщо не завадило забрати мене з посади статиста, та зробити своєю секретуткою. А мене це зовсім не влаштовує. Я не хочу, аби на мене всі дивилися, як на Лєнку...

— Зоряно, що за ахінею ти несеш? — зриваюся я, адже розумію, що дівчина навмисно відтягує час, і старається мене розлютити. — Поясни мені, чому всі мають дивитися на тебе, як на Лєну?

Читати далі...

Приємного читання та тихої ночі!!!