Ада Драгонеті

Там де сідає небо, я побачу твою душу…

Розум зник – Сповідь

Серце дівчини калатало, коли Неграл нахилився ще ближче. Вона на мить затримала дихання, але на цей раз не відступила. Ада не хотіла показувати, що її заділи його слова, а тиск з його сторони додавав перчинки.

Його теплі губи торкнулись її власних. Спочатку м'яко, а потім владно, та жадібно. Це були не ті наївні дитячі цілунки по кутках. Більше ні. Її руки тремтіли, коли він намацав рукавички, та зірвав їх. Ада несвідомо доторкнулась до його плеча, намагаючись знайти опору. Поцілунок тривав лише кілька секунд, хоча перед очима промайнула феєрія почуттів. Він оголював потаємні бажання, і хотілось більшого., але розум бив тривогу, чи то образа?

Вони не будуть ніжитись в ліжку до ранку, не будуть дарувати одне одному сопливих признань, нудіти про вічність, обніматись, як роблять це звичайні пари. Можливо колись, але не зараз. Зараз вона відвоює свій спадок.

Генрієта та Маркус (він мав бути блондин як сестра)

                                                                       Рейн Годфрі

                               Читайте та залишайте коментарі на Темний спадок Ламії