Привіт, друзі!
У процесі написання книг трапляються різні моменти: то відчуваєш захоплення від власних ідей, то сумніваєшся у кожному слові. Ось, наприклад, нещодавно я писав одну з ключових сцен для своєї книги. Уявляєте, тоді я був впевнений, що це справжній шедевр: динамічний сюжет, напруженість, емоції — усе, що потрібно.
Але потім я вирішив перечитати цей епізод... і відчув, що щось не так. Сцена, яка колись здавалась такою захопливою, тепер виглядала нудною, майже «порожньою». Мені навіть здалося, що читачу було б складно дійти до кінця цієї глави.
Знаєте, я почав замислюватися: це справді момент, який варто переписати, чи це просто авторський перфекціонізм, що вимагає постійного вдосконалення?
Хотілося б запитати вас, як авторів і читачів:
- Чи буває у вас таке?
- Як ви справляєтеся з відчуттям, що сцена не виправдовує ваших очікувань?
- Чи переписуєте ви такі моменти, чи залишаєте їх, розуміючи, що це може бути лише ваше суб’єктивне сприйняття?
Буду радий почути ваші думки та поради. Мені здається, що цей
стан знайомий багатьом творчим людям, і цікаво, як ви його долаєте.
Дякую, що заглянули, і бажаю вам нескінченного натхнення для ваших історій!
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМежі досконалості не існує) Вона постійно зміщується, це ми її пересуваємо й це добре. Ніщо в нашому житті не статично - змінюється настрій, емоції, оточення, обставини, погода... Змінюємося ми. Ловиш натхнення, або воно тебе, пишеш, а потім переписуєш, або вирішуєш залишити, як є та повернутися до написаного пізніше. Іноді переписуєш вже переписане) Зберігаю обидва варіанти та повертаюсь до них на наступний день. Іноді потім дивуєшся - це дійсно я писала?!) Буває настрій, коли нічого не подобається. В такому нічого не виправляю, йду роздивлятися різні картинки, шукаючи натхнення, або пишу щось в блог. Тільки вірші майже ніколи не виправляю, їх не можна торкатися - це концентрат)) Дякую за цікаву тему для обговорення) Натхнення та можливості писати!
Тена Дітна, Дякую за вашу розгорнуту думку! Ви праві, все змінюється, можливо саме від настрою і залежить вподобання певних написаних моментів?)
Завжди доопрацьовую сцени так, щоб мені було максимально легко та цікаво читати. Тоді я впевнений, що вона спрацює так, як потрібно.
Зазвичай потрібно комбінувати динаміку дій і емоції героїв, тоді сцена відчувається більш живою та справжньою.
Дмитро Євтушенко, Дякую за думку та пораду! Буду намагатись збалансувати і одне і друге!
Моя подруга звернулась з подібним питанням до техпітримки. Чи варто переписувати і значно переробляти вже опубліковане? Порада була: ні! Навіть якщо з точки зору автора нова версія буде кращою. А якщо це чернетка, то, звичайно, працюйте до тих пір, поки вас задовольнить результат
Джуні Салем, На кінець я приберіг дещо цікаве ;)
Знайома ситуація. Це трапляється, коли пишу на емоціях, в певній атмосфері, а потім на наступний день перечитую й бачу, що щось не те, не так сприймається, як вчора. Пов'язую це зі станом душі. Сьогодні я дивлюся на світ так, а завтра настрій змінився. Сьогодні я вирішила додати в сцену якийсь смішний момент або вирішила детективну лінію повернути дещо по-іншому, а завтра у мене вже змінився настрій і ці ідеї видаються дуркуватими. Це не значить, що так і є. Це значить, що просто ми весь час знаходимося в різному моменті, тому не варто поспішати видаляти. Ще трохи поживіть з тою ідеєю чи главою. Подивіться на неї ще через пару днів, а потім прийміть рішення. Іноді під впливом емоцій ми пишемо якусь нісенітницю, що нас потім дратує, а іноді придираємося до себе через перфекціонізм. Творчість - результат нашого стану думок в певний момент. Головне - не заганяти себе, не критикувати й не сумніватися, бо потім настає пауза й продовжити писати дуже важко. Я ознайомилася з Вашим текстом. Ви пишете дуже гарно, особливо відмітила для себе смачні красиві описи. Тому продовжуйте й не сумнівайтеся. Ніхто ніколи не писав ідеально, навіть класики. Головне - писати з душею. Читач то відчуває.
Уляна Бойко, Дуже приємно чути подібне! Після таких слів хочеться скоріше повернутись до написання!)
Цікаве питання.. а ще цікавіше стало, коли я сам себе все то запитав.. мені складно сказати, що мені нудні мої книги чи сцени з них)) можливо, тому що кожну главу я читаю завжди доньці перед сном.. чи маю постійних декілька читачів, що бачать мої глави перш ніж їх побачить той же букнет. Саме так я розумію, чи варто щось змінити, виправити, або геть видалити.
Ще скажу, що доя мене найжахливіше - це перечитка вже написаної книги. Бо я хочу геть все змінити))) я про сюжет та опис. Помилки - то ясно. Нещодавно перечитував одну з своїх книг та виправляв. Як ви гарно відповіли в коментарях - відчуваєш себе потім вижатим лимоном. Але чому? Можоиво тому що ми як той Бог, маємо своє творіння переробити. А це майже не можливо, з точки зору духовності)))
Радомир Український, Ну, тоді рушайте.. во всє тяжкіє)))
Головне не писати книгу більше 300 сторінок і робити переви між першими десятьма томами))))))
Взагалі не розумію як люди осилюють там сім частин по 400 сторінок...
Після таких марафонів потрібен кількарічний відпочинок)
ПС якщо здається - переробити. Буває я цілі розділи рукопису скіпаю, коли передруковуючи, вичитую.
Zinkevych Ihor, Також часто користуюсь музикою для натхнення, правда це здебільшого щось з скандинавського фольку, типу Wardruna)
Роблю просто - не перечитую. І не маю таких моментів, відповідно.
Євгеній Шульженко, Не дякуйте, гггг.
Я не маю великого досвіду, але вважаю, що кожна людина прагне досконалості, якої немає межі ))) Якщо критикувати себе постійно, то нічого доброго з того не вийде. Я намагаюся одразу писати цікаво та не повертаюся до попередніх розділів, а йде далі. Пишу щодня та викладаю в процесі. Спочатку було важкувато, але потім призвичаїлась))) Читачам подобається, коло оновлення щодня. А візуалізації додають бали творам. Спробуйте візуалвзувати своїх героїв. Впевнена, що й Вам самому буде цікаво )))
Радомир Український, Впевнена, що все вийде. Звертайтеся. Мне також усьому вчити у свій час )))
Це почуття мені дуже знайоме. Є глави, які я безліч разів редагувала. І редагую зараз. Бо вічно щось не те =( З одного боку це добре, бо означає, що вам не начхати на твір, а з іншого дуже виснажує. Простр потрібно мати рівновагу. Спершу раджу просто дописати твір. А тоді можна знову повернутися до редактури. Після завершення ви бачитимете цілісну картинку, знатимете, на що акцентувати, а що можна прибрати й так далі...
Радомир Український, Угу, а потім довго не берешся за письмо)))
Так, мені це знайомо. Чесно кажучи, я максимально задоволена лише одним своїм твором.
Всі інші вимагають якісного й довгого допрацювання, бо моментами відчувається, що опис надто простий.
Мій перший твір, який я починала - це роман. І, о Боже, як я з ним намучилась=)
Я прописала ідею, сюжет, мені все подобалось. Написала 13 розділів!
Потім застрягла, і коли пройшов час, і я достатньо напрактикувалась на малій прозі, я побачила порожні сцени.
Оскільки зараз дописую іншу книгу, за ту - першу, візьмуся згодом. І, на жаль, буду переписувати або видаляти слабкі моменти.
Як справляюся? Відносно спокійно, питаю себе: що конкретно я можу зробити для цієї сцени, щоб вона виправдала мої очікування=)
Радомир Український, І Вам дякую за чудову тему для обговорення!=)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати