привіт

А у вас було таке, що, дописавши книгу, ви впадаєте в якусь апатію... смуток і нічого не хочеться? У мене постійно так! Я так прив'язуюся до своїх персонажів, що потім тижнями перечитую! Вони для мене, як справжні, вони мої друзі...

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олеся Глазунова
23.11.2024, 12:34:19

Спробуйте написати велику книгу, а не на 2-12 сторінок. Так Ви зможете розтягнути задоволення на довше)
Зробіть цикл творів, де будете згадувати своїх героїв.

Показати 2 відповіді
Олеся Глазунова
23.11.2024, 12:58:32

Natasha, Впевнена, що у Вас усе вийде. Спробуйте скласти план історії та ви самі побачите, що набереться більше сторінок. Подумайте, якими були б Ваші герої через тиждень, місяць, рік розвитку подій.

Розумію вас, це як завершити довгу подорож із друзями, яких дуже любиш. Але ваші персонажі залишаться з вами, а читачі, які теж прив'язалися до них, дякуватимуть вам за цю подорож. І хто знає, можливо, вони ще повернуться у ваших майбутніх творах?

Natasha
23.11.2024, 12:34:18

Радомир Український, Може й повернуться! Вони будуть, як актори мелодрам, які переходять з одного фільму в інший.

Інші блоги
Новинка в Різнобарвному! ❤️❤️❤️
Нагадую, що наш флешмоб присвячений історіям, де кохання проявляється у всьому своєму різноманітті ❣️ Без обмежень статі та гендеру, а інколи й геть виходить за звичне поняття пари! Воно розкриється в усіх своїх
У вас так було?
Про що ми думаємо, коли чекаємо критику? От ти опублікувала ( чи почала) твір. Сидиш - і думаєш: зараз хтось напише, що: 1. не чіпляє з першого речення; 2. забагато(замало) описів; 3. ще там щось Потім люди починають читати,
А ця як?
Чи читали б ви книгу з такою обкладинкою? Так, це ще один варіант і я справді не можу обрати) Бо вони обидві крутезні! Тому якщо вам ця версія обкладинки до душі, проголосуйте коментарем або вподобайкою, будь ласка! І
Архітектура контролю
Станція ISA входить у фазу, з якої немає повернення. Контроль більше не дає безпеки — він стискає простір, змінює людей і починає забирати життя. Збої не фіксуються системою, але стають відчутними тілом. Рішення ухвалюються
Було-було, а свиню йому ще не підкладали
“— Це не буде боляче? — ледь чутним голосом запитав Ча-ер. — Чим раніше приймеш — тим менше мук. — Дякую, пане. — Ча-ер низько опустив голову, закрив волоссям очі. Потім зібрався йти, стискаючи в обіймах
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше