Тут яка штука... потрібно бути дуже вибірквоим до того, що пропускаєш через себе. Наш мозок не сприймає умовного способі і вся, без виключення, вся інформація залишає в ньому слід.
Після деякого часу я перестав писати твори, де говловним героєм є негативний персонаж. Ці думки, навіть якщо думати про них тільки уявно, залишають занадто багато слідів))))
Книги - це як паралельна реальність, де ви прототип Бога. Це можливість по іншому пережити і переосмислити навіть деякі наші вчинки.
ПС ми всі занадто складні персонажі, щоб бачити себе в комусь лише після однієї ситуації, хоча всі читачі починають співпереживати головному героєві, думаючи що вони б самі зробили в тій чи іншій ситуації і коли рішення співпадають це може викликати певні відчуття схожості.
Але, по можливості, по менше тіні, хоча хто знає...)
Я закінчив нову історію. Вона почалася з однієї простої картинки на Facebook. Я відкрив допис від Verdis Que — і побачив червону пустельну планету. Гігантський каньйон. А десь унизу, серед скель і пилу — древнє місто. І
Вітаю всіх. Я починаю публікувати на Booknet свою першу книгу українською мовою — «Лабубу: Збереження». Це темна містична історія про село Ейтвік, старий ліс, дерев’яні фігурки, давній обряд і межу, яку хтось мусить
“Вона зрадила його, отруїла, зруйнувавши його життя... Через її вчинки, тепер він не може мати дітей та ледве не став інвалідом. Він ладен її вбити! Та чи зможе, глянувши в її очі та дізнавшись таємницю...Чия в ній дитина” Любі
Ох і киця… Щоразу тільки ближче ♥ Тепло її тіла, відчутне крізь тонкі тканини, змушує Кассіеля помітно напружити плечі. Ангел важко ковтає їжу й нарешті повертається до неї. Луксурія одразу цим користується.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТут яка штука... потрібно бути дуже вибірквоим до того, що пропускаєш через себе. Наш мозок не сприймає умовного способі і вся, без виключення, вся інформація залишає в ньому слід.
Після деякого часу я перестав писати твори, де говловним героєм є негативний персонаж. Ці думки, навіть якщо думати про них тільки уявно, залишають занадто багато слідів))))
Книги - це як паралельна реальність, де ви прототип Бога. Це можливість по іншому пережити і переосмислити навіть деякі наші вчинки.
ПС ми всі занадто складні персонажі, щоб бачити себе в комусь лише після однієї ситуації, хоча всі читачі починають співпереживати головному героєві, думаючи що вони б самі зробили в тій чи іншій ситуації і коли рішення співпадають це може викликати певні відчуття схожості.
Але, по можливості, по менше тіні, хоча хто знає...)
Zinkevych Ihor, довга дорога, але вона того варта)
Я сьогодні. В книзі Радомира Українського)
Джуні Салем, оу шєд
Останній раз, коли я побачив себе у вигаданому герої, це була книжка по психології)
Радомир Український, оо, це чудова історія)
))) Кажуть, це називають "нігті". Бридка назва, як на мене. Тому я роблю чоловічків. :). ось.
Олександр Алісов, кумедно
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати