Почала писати епілог від Давида і розплакалась)
Стільки всього хочеться сказати, зачепити, відкрити, торкнутись...
Не сьогодні.
Зберуся з думками і допишу все завтра, бо вийде занадто жмакано, а я так не хочу! Однозначно не хочу.
ХТО ЗАКОХАВСЯ, ТОЙ ПРОГРАВ пишеться вже майже три місяці, скільки чудових коментарів та суперечок, дискусій, роздумів. Дякую!
Думаю, після фіналу ця книжечка знайде ще більше своїх читачів, відчувається саме так)))
Тисяча коментарів.
Понад п'ятдесят тисяч переглядів.
Півтори тисячі бібліотек.
Чи багато це?
У досвідчених авторів на Букнет буває значно крутіша статистика)
А для мене це окремий світ, який ми створили разом з читачами. І, повірте, мені особливо цінно, що тут є і негативні коментарі, бо було б дивно подобатись всім... Якось не по-справжньому, чи що)
Опівночі епілог від Міли https://booknet.ua/book/xto-zakohavsya-toi-prograv-b428784
А я ще трохи побуду з Давидом в його голові... і відпущу, обов'язково.
Чудово те, що я завжди можу повернутись до нього на сторінках своїх книг, як і ви)
Обіймаю, ваша Лоре Лея
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТа ніяк) Деякий час герої будуть "жити" з вами, а потім одного прекрасного дня Муза принесе нову ідею і вона стане початком для наступної захоплюючої книги.
Очеретяна Кішка, та так, вже принесла)) але ці герої ще занадто любі серденьку)
З однієї сторони - ви абсолютно праві.
З іншої сторони - коли не відпускати.. десь захворіє, десь зробить паскудство, та й взагалі постаріє.. це як раніше любили казати рок зірки. «Краще померти молодим та знаменитим від передозу, ніж старим і всим забутим». Хоча Оззі Озборн довів, що це не так)))
Тому, цьомвйте вашого героя, або пожміть руку. Скажіть дякую і відпустіть. Хай він залишається таким який є зараз.
Лоре Лея, )))
То книга вже у фіналі?,бо я тримаюся з усіх сил)). Книгу придбала вже давно, а прочитати хочеться всю й одразу))
Іра Сітковська, Я пишаюся собою))))))
Ніяк. Спокійно не вийде. Деяких взагалі не вдається відпустити. Навіть через роки)
Ерін Кас, В моїх книгах навряд, я їм долю до пенсії розписую, щоб вже без варіантів)
Книга вийшла життєва, дуже емоційна. Сама рідко пишу коментарі, але з задоволенням читаю після кожної нової глави, що пишуть інші. Коментарі теж захоплюють, як і книга. Дякую за історію Міли, Давида, а тепер і Захара.
Олена Коваленко, дякую, що поділилися думкою) обіймаю)
Так, втішаймося, що можемо іноді повертатися, як до Поганця з Івасиком, наприклад )...
Іра Сітковська, Поганця перечитую найчастіше)
Що за чоловік?! Постійно доводить жінок до... до чого він їх тільки не доводить;) І постійно його потрібно чекати. Все, як завжди, він вірний собі) А книга, дійсно, вийшла дуже емоційна та запам'ятається багатьом. Впевнена, комусь обов'язково допоможе. І будемо вірити та сподіватися на зустріч. Та ми все одно знаємо, де їх всіх шукати))
Тена Дітна, дійсно знову виходить символічно з цим легіонером)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати