Охоронець мого серця. Незабаром фінал
Вітаю, любі читачі!
Історія Ніни та Матвія добігає кінця, і вже в середу - 20.11 буде опубліковано останній, завершальний розділ історії.
А якщо ви ще не читали цю історію, то запрошую у гості - Охоронець мого серця
Анотація
Розчарувавшись в “довго та щасливо”, Ніна закриває своє серденько для романтичних утіх й зосереджується на розвитку власного бізнесу. Тихе розмірене життя, любі клієнти, подруга поруч та маленька непосидюча похресниця — все, що нині робить її щасливою. Більшого й годі бажати. Але ж, як відомо, кохання не питає дозволу, коли вривається ураганом в чиєсь серце, і Ніні доведеться вибирати — довіритися та стати коханою, чи назавжди покоритися власним страхам.
Смачний кусь)
— Дякую, що підвіз. І за те, що був поруч у скрутний момент.
Вона усміхнулася несміливо та прикусила кутик нижньої губи. Матвій саме припаркував авто та заглушивши двигун, повернув голову у бік Ніни. Проникливий погляд чорних очей змусив її зашарітися та відвести очі.
— Я зробив те, що кожен справжній чоловік мав би зробити. — промовив Матвій, беручи долоню Ніни у свою руку. Це змусило її повернути голову й знову глянути чоловікові у вічі. Від хвилювання у неї тремтіла душа. — І те, що сам хотів.
Він усміхнувся кутиками м'ясистих губ, а тоді, потягнув Ніну на себе та поцілував. Палко та шалено. Її серденько аж підскочило в грудині й застукотіло гучніше будь-яких фанфар.
— Ввечері побачимося. — промовив, відпускаючи Ніну. Хоча їй зовсім не хотілося цього. Її так закрутило в цьому танці пристрасті, що вона ладна була просидіти в авто Матвія хоч до ранку, закинувши роботу та нагальні справи. — Ввечері? — перепитала, відмикаючи пасок безпеки.
— Звісно. Я тебе привіз на роботу, я й заберу.
— Ааа…
— А потім ми повечеряємо в ресторані.
У Ніни мало не зірвалося з язика “це побачення?”, та вона вчасно себе зупинила. Адже це може бути й дружня вечеря, або ж просто вечеря, аби не їсти самому. Або ж… Здавалося, що від хвилювання у неї голова йшла обертом, а свідомість підкидала найбільш абсурдні причини, тільки б не визнавати правду. Вона таки влипла!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКласна книга. Рекомендую. Читаю з насолодою. Дякую автору за історію.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати