Охоронець мого серця. Незабаром фінал

Вітаю, любі читачі!

Історія Ніни та Матвія добігає кінця, і вже в середу - 20.11 буде опубліковано останній, завершальний розділ історії.

А якщо ви ще не читали цю історію, то запрошую у гості - Охоронець мого серця

Анотація 

Розчарувавшись в “довго та щасливо”, Ніна закриває своє серденько для романтичних утіх й зосереджується на розвитку власного бізнесу. Тихе розмірене життя, любі клієнти, подруга поруч та маленька непосидюча похресниця — все, що нині робить її щасливою. Більшого й годі бажати. Але ж, як відомо, кохання не питає дозволу, коли вривається ураганом в чиєсь серце, і Ніні доведеться вибирати — довіритися та стати коханою, чи назавжди покоритися власним страхам. 

Смачний кусь)

— Дякую, що підвіз. І за те, що був поруч у скрутний момент.

Вона усміхнулася несміливо та прикусила кутик нижньої губи. Матвій саме припаркував авто та заглушивши двигун, повернув голову у бік Ніни. Проникливий погляд чорних очей змусив її зашарітися та відвести очі.

— Я зробив те, що кожен справжній чоловік мав би зробити. — промовив Матвій, беручи долоню Ніни у свою руку. Це змусило її повернути голову й знову глянути чоловікові у вічі. Від хвилювання у неї тремтіла душа. — І те, що сам хотів.

Він усміхнувся кутиками м'ясистих губ, а тоді, потягнув Ніну на себе та поцілував. Палко та шалено. Її серденько аж підскочило в грудині й застукотіло гучніше будь-яких фанфар.

— Ввечері побачимося. — промовив, відпускаючи Ніну. Хоча їй зовсім не хотілося цього. Її так закрутило в цьому танці пристрасті, що вона ладна була просидіти в авто Матвія хоч до ранку, закинувши роботу та нагальні справи. — Ввечері? — перепитала, відмикаючи пасок безпеки.

— Звісно. Я тебе привіз на роботу, я й заберу.

— Ааа…

— А потім ми повечеряємо в ресторані.

У Ніни мало не зірвалося з язика “це побачення?”, та вона вчасно себе зупинила. Адже це може бути й дружня вечеря, або ж просто вечеря, аби не їсти самому. Або ж… Здавалося, що від хвилювання у неї голова йшла обертом, а свідомість підкидала найбільш абсурдні причини, тільки б не визнавати правду. Вона таки влипла!

 

Запрошую всіх на мою сторіночку! 

Відстежувати автора

І не забувайте, що діє програма лояльності! 

З любов'ю, завжди ваша Мартіна! 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталка Сеник
17.11.2024, 22:27:06

Класна книга. Рекомендую. Читаю з насолодою. Дякую автору за історію.

Мартіна Зоріна
18.11.2024, 20:33:20

Наталка Сеник, Щиро дякую, Наталко) Радію, що книга припала вам до душі)

Інші блоги
Папа а зроби щоб там були Кріпери!
Папа а зроби щоб там були Кріпери! З такою предявою сказав мені син. І ви знаєте я зроблю! Кріпери це щось з майнкрафта. Колеги знаєте. І я це залюбки добавлю. І він ще стільки ідей мені накидав.Огого но це буде завтра. А
Оновлення, картиночки і важливе питання про 18+)
Добрий вечір любителям фентезі! "Терміново потрібна відьма": оновлення на сайті ;) А ось уривочок і візуал)) Груба лайка вирвалася з мого рота одночасно з тим, як Ренар знову зробив той жест пальцями. Я застигла
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
В’язень з Позамежжя: промо відео і ще дещо :)
Вітаю! ☺️ Я загалом не дуже люблю писати блоги. Мені весь час здається, що я говорю в порожнечу. Але, можливо, іноді варто це робити, навіть якщо в коментарі прийдуть лише мої улюблені колеги ❤️ І цей блог для тих,
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше