Мирного вечора, сонечки!!!

Запрошую до нового розділу книги, "Недопопелюшка". 

Сьогодні розділ від Зоряни. 

​​​

Уривок.

— Сідайте! — холодно наказує Ян.

Я одразу сідаю на те місце, що й учора, а біля мене присідає Оля. Коли всідаємося Ян починає.

— Отож, мої любі красуні! Оскільки ніхто з вас не зізнався у пакостях які вчинили мені, тому сьогодні у кадрах відбудуться зміни.

Я від такого повідомлення, вся з’їжуюся. Руки автоматично стискаються у кулачки. Не знаю чого чекати далі, але нічого хорошого, це точно.

У кабінеті Стариха царює мертва тиша. Здається всі дихати перестали, а я чітко чую, як б’ється у пришвидшеному ритмі моє серце.

— У нас вільне місце статиста. — холодно повідомляє Старих.

Я тихо видихаю, отже звільнив мене. Хочеться встати та піти, але ж чекаю, як він це пояснить.

— Чиє саме місце? — цікавиться Віра.

— Вільне місце Зоряни Сергіївни, — холодно відповідає шеф.

Я ж видихаю, не можу повірити, що мені так пощастило. Нарешті займуся пошуками іншого місця праці

— Яне Марковичу, за, що ви звільняєте Зорянку? Вона ж чудово справляється зі своєю роботою?

Віра у нас найстарша, тому найсміливіша.

— Віро Василівно, а хто сказав, що я звільняю Левицьку? Вона йде на підвищення. — невдоволено відмахується Старих, і нервово ходить кабінетом. А вже за кілька секунд порушує важку паузу, що затягнулася. — Від сьогодні, Зоряна Сергіївна, працюватиме моїм особистим секретарем...

Недопопелюшка❤️

Тихої ночі!