Миру та спокою, усім!!!

Запрошую до оновлення історії кохання, Сніжани та Тадея.

Книга, "Будинок на щастя", — оновлено!

Сьогодні ми дізнаємося, які таємниці приховувала головна героїня.

Уривок.

Я повільно оглядаюся на чоловіка, який поклавши слухавку пильно дивиться на мене.

— Сніжано, чому ти у весільній сукні? Невже як казала моя мала, ти втекла від нареченого?

— Втекла! — сухо відмахуюся, і розчаровано розумію, що Тадей таки одружений. Погляд автоматично стрибає на праву руку, але на ній немає обручки. Хоча це зовсім нічого не означає.

Чоловік посміхається, та посерйознішавши з іронією кидає.

— Схоже ти не змінилася, така ж зірви голова, як і була.

Мені неприємне нагадування чоловіка. Опустивши очі червонію. Розумію, що він натякає на той випадок.

— Невже це так погано? — розгублено та роздратовано цікавлюся у відповідь.

— Мабуть, ні! Але якщо ти справді покинула свого нареченого біля вівтаря, то я можу йому тільки поспівчувати. — Холодно заявляє Тадей.

Я важко зітхаю, і різко змінюю тему розмови.

— Тадею Семеновичу, скільки я вам винна за допомогу?

— Ніскільки? Це подяка за те, що п’ять років тому, з’їздила мені по морді...

Я розвернувшись, злегка підіймаю поділ сукні та йду від чоловіка. Мені не приємне його глузування. Звідки я тоді могла знати, що це брат Ілони, а не кавалер...

Тадей та Сніжана...

Приємних емоцій від читання!