Ще одна знижка!)

Вітаю!)

Бонус на бонусі!))
Сьогодні до опівночі діятиме знижка на історію "Халепа з бонусом". Зазирайте, аби отримати майстер-клас, як підкорити чоловіка, у якого закохалася з першого погляду. Без веселих халеп не обійдеться, бо головна героїня - справжній магніт для неприємностей))

Уривок:

- Вітаю! - звертаюся до жінки, яка сидить за комп'ютером у приймальні. - Мене звати Евеліна, я на стажування!

Ще більше тішуся, що його секретарка - не якась цицькаста дівка, яку він час від часу міг би розкладати на столі у кабінеті, а мила бабця.

- Ти перша. А Ярославчика, тобто Ярослава Сергійовича ще немає. Ти надто рано. Лише восьма, а він приходить на дев'яту.

- Краще зачекати, ніж запізнитися.

- Він так само говорить, - хмикає. - А я ніяк не можу за ним встигнути.

- Що там у вас? - лишаю пальто і сумочку на кріслі та йду до жінки.

- Я тут уже три роки, а досі не можу розібратися з цими комп'ютерами, скільки б Ярослав мене не вчив. І нащо він мене, стару, досі тут тримає?

- Нічого ви ще не стара. Зараз, - біжу до сумочки та одягаю окуляри. - Так, потрібно з ваших записів, - вказую на списані аркуші на столі, - внести усе в програму, так? Це графік Ярослава Сергійовича?

- Так, на цей тиждень.

- Я все зроблю. Дозволите зайняти ваше місце?

Жіночка без вагань підіймається. Двадцять хвилин - і усе внесено та відскановано моїм чіпким поглядом, аби запам'ятати коли і куди він планує йти цього тижня. Нічого кримінального. Ніяких зустрічей з жінками у ресторанах чи готелях. Тільки робота. І мене це дуже тішить. Настрій стає ще кращим.

- Дякую, любонько! Ти мене дуже виручила! За це дам пораду. Хочеш заробити собі плюсик?

- Звісно хочу! Кажіть.

За порадою жінки йду готувати каву для свого наставника. Першу випиваю сама, аби зняти пробу. І не дарма. Такої гидоти я ще не куштувала. Та й не готувала. Роблю іншу, відсьорбую малесенький ковточок, не забуваючи прибрати слід від помади, - наче стерпно. Урочисто несу чашку, а Василина Опанасіївна відчиняє для мене двері кабінету. Проходжу всередину та ставлю чашку на стіл. Декілька секунд борюся зі спокусою, але програю і всідаюся на крісло боса.

Окидаю поглядом кабінет, відмічаючи місця, де нас може здолати пристрасть. Його робочий стіл з темного дерева? Чи отой, що стоїть праворуч, з кріслами? А може диванчик під вікном?

- Ви чудово попрацювали, Евеліно Андріївно. Знімайте трусики, я видам вам премію, - вимовляю гортанним голосом та погладжую поверхню столу.

Підіймаюся та йду розглядати полички з юридичною літературою.

- "Великий енциклопедичний словник юриста", - дістаю одну з книжок. - Серйозна література для серйозного чоловіка.

Ставлю товстезну книжку на місце та зупиняюся біля статуетки Феміди.

- Важка, - беру до рук та читаю гравіювання:

"Справедливість там, де чесність.

Моєму сину в день випуску.

З гордістю, тато."

- У-у, як мило...

- Кошмар, а не ранок! - чую рев за дверима і з переляку впускаю статуетку, з жахом помічаючи, як одна з шальок терезів відвалюється та котиться під стіл.

Нік та Юля

8PKvRZeP

gHKjjxgO