Вітаю, сонечка!!!

Я на враженнях. Щиро дякую вам за колосальну підтримку моєї книги, "Моя у подарунок". Згодна з моїми критиками, сюжет пікантний, але хто б, що не казав, судячи зі статистики успішний. Адже це моя перша книга, яка отримала такі показники!!!

Тож, мої любі, БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНА ВАМ, за перегляди зірочки,  коментарі, увагу!!! Враховую та поважаю думку кожного, а ще дуже ціную усіх! Шалено тішуся, що ви зі мною!!!

А для тих хто не читав цю книгу, залишаю шматочок.

Анотація.

— Сподіваюся, полуничко, ти в курсі, чому ти тут?!! — питає мене чоловік, грубим, байдужим басом.

— Ні! — зірвано відповідаю, й одразу наказую. — Може поясните, чому ваші люди викрали мене посеред білого дня, та ще й притягли сюди?

— А, то ти не знаєш? — гарчить холодний невдоволений баритон.

Від нього моє тіло проймає мороз. Я вся тремчу, але шморгнувши носом, налякано заявляю.

— Не знаю! Ваші люди мене з кимось сплутали, і не законно притягли сюди...

— Та невже?!! — реве чоловік зовсім поруч. — Назви свої ініціали? — у голосі чоловіка проскакують сталеві нотки.

— Валевська Влада Петрівна, — з тремтінням видавлюю я.

— Ніякої помилки, полуничко! — крижаним басом запевняє мене незнайомець. — Твій дядько подарував тебе мені. Тепер ти моя до скону...

Продовження тут...

Оскільки цей твір вже завершений, запрошую до моїх двох книг у процесі:

"Недопопелюшка" — теж з пікантним сюжетом.

За гарячими емоціями сюди...

"Будинок на щастя" — тут більше романтики.

Зимова історія тут...

Мирного всім дня!!!