Мирної всім ночі!

Запрошую до нового розділу історії, Зоряни та Яна!

​​​​​Спільний ранок починається з протистоянь.

 Роман — "Недопопелюшка", — оновлено!

Уривок.

Я заледве відкриваю очі від того, що мене хтось кличе. Кілька разів сонно кліпаю. Та коли чоловічий голос ще раз надто голосно називає моє ім’я, я різко зриваюся та сідаю на ліжку. Прикриваюся ковдрою. Повільно згадую вчорашній день, а особливо вечір. Моментально вся червонію.

— Зоряно, поквапся! Нам через пів години виїжджати.

Я несміло підіймаю погляд на свого шефа. Він стоїть біля ліжка, вже одягнений у чорні штани та у білу сорочку, на короткий рукав.

Ян весь такий стильний, красивий, охайний. Опускаю очі, бо почуваюся страшенно не зручно перед цим чоловіком. А сказані ним слова, неабияк напружують мене.

— Яне Марковичу, я не хочу, аби ми їхали разом в офіс...

— Чому?

Голос шефа звучить, досить вимогливо. Я нервово ковтаю, і крадькома дивлюся на Стариха.

— Ви хоч уявляєте, що подумає колектив, коли ми з’явимося в офісі разом?

https://booknet.ua/book/nedopopelyushka-b430406

Приємного читання, та тихої ночі!