Уявіть, що ви — остання людина на орбіті Землі, і між вами та планетою тільки холодний вакуум. Минули роки, і ви вже не відчуваєте жодного зв’язку зі світом, що колись був вам рідним. Що відчуває людина, залишена на самоті серед зірок? Як зберегти розум, коли навколо тільки тиша й безмежна ізоляція?

Таке питання ставить собі головний герой мого нового розповіді, який, багато років тому, став космонавтом, аби здійснити свою мрію — побачити космос. Але що робити, коли мрія перетворюється на нескінченну рутину, а відчуття самотності стає важчим за вагу всього Всесвіту?

Ця коротка, але дуже насичена розповідь знайомить вас з подорожжю героя, який стає останнім на борту орбітальної станції, чекаючи змін з Землі. І, раптом, один дзвінок змінює все.

Якщо вам цікаво, що станеться далі, як реагує космонавт на несподівану новину, і які таємниці ховаються у холодних глибинах космосу, то не пропустіть мою нову розповідь. Я буду радий почути вашу думку та оцінку! 

Читайте і діліться своїми враженнями - Тривога на орбіті