Уявіть, що ви — остання людина на орбіті Землі, і між вами та планетою тільки холодний вакуум. Минули роки, і ви вже не відчуваєте жодного зв’язку зі світом, що колись був вам рідним. Що відчуває людина, залишена на самоті серед зірок? Як зберегти розум, коли навколо тільки тиша й безмежна ізоляція?
Таке питання ставить собі головний герой мого нового розповіді, який, багато років тому, став космонавтом, аби здійснити свою мрію — побачити космос. Але що робити, коли мрія перетворюється на нескінченну рутину, а відчуття самотності стає важчим за вагу всього Всесвіту?
Ця коротка, але дуже насичена розповідь знайомить вас з подорожжю героя, який стає останнім на борту орбітальної станції, чекаючи змін з Землі. І, раптом, один дзвінок змінює все.
Якщо вам цікаво, що станеться далі, як реагує космонавт на несподівану новину, і які таємниці ховаються у холодних глибинах космосу, то не пропустіть мою нову розповідь. Я буду радий почути вашу думку та оцінку!
Читайте і діліться своїми враженнями - Тривога на орбіті
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВже прочитала. Сильно! Красномовно.
Сніжана Федорова, Дякую за підтримку)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати