Погляд у ніч з зірками.
Вдивляюсь у небо нічне. Взагалі не посвячений у ці справи. Але з часом якось і зірки деякі бачу яскравіші, а деякі слабкіше сяють. І то на один, то на другий ролік в ютубі напорюся.. Що та збирається усвідомості. Отже, бачу, вже знайома мені зірка світить, сяє, мерехтить. Знайома, бо кілька разів орієнтовно влітку я звертав увагу на неї. Але вона висіла ніби над хатою тоді. Зараз, трішки на південь відкотилась від нашого даху. Виблискує вона, зачаровує виглядом, думками про ту неосяжну далечінь через яку її світло долітає до нас. Небо хмарне вочевидь. Хоч їх і не видно, бо вони певно тоншим шаром розстелені по небу. Це зрозуміло по тому, що шляхопровідну зірку видно одну єдину. Всі інші зірки на небі ніби зникли. Може там і сям слабенький натяк можна розгледіти.. Але порівняно з об'єктом мого інтересу, Їх нема взагалі! І ось і ця яскрава зоря починає гаснути, потім знову загоряться, і знову гасне. Я думаю, що за ''факеншіт'', проте виринаю з думок про космічні подорожі і розумію, що хмари певно дещо знущаються місцями й починають закривати собою і її сяйво. Так вона боролася з ними, зникнувши зо два рази взагалі. Знову з'явилась. Але то була лиш крапка, на яку були схожі її поодинокі родичі на небі, які взагалі вже зникли... Холодно.. Мушу вже свою зірку між сідниць рухати до хати. А там у вікні мене вже дургий місяць бентежить ще одна яскрава зірка.. Судячи з усього то Юпітер.. У якому наша земля вміщається щось типу понад 300 разів. Ось така бандура вісить в небі. Але ж наскільки вона далеко у холодній темряві, коли ми її бачим як, доволі яскраву зорю, але лиш зорю. На яку дехто навіть і не зверне увагу. Хай вона не так світить як місяць у повній, але таки світить. Тож засинати нудно не буде!
=04.11.24=