Привіт, мої любі Натхненники!

Запрошую до спекотно-ніжних історій кохання 

Зі знижками 20%

Фіктивно-спекотні стосунки замовляли? Якщо так - ловіть знижечку!!!  «Зухвалий флірт» -20%

УРИВОК:

  Я дивилася в його очі і бачила там образу та навіть біль. Що його заділо? Невже так важко зіграти роль кавалера одного дня?

  — А що потім, Міа? — Його руки опустились з мого обличчя і я наче стала голою.

  — Потім буде потім. Скажу, що ми розійшлись. — Знизила плечима я і огорнула себе руками.

  — А що ж я отримаю за це? — Його інтонація стала холодною, а очі і досі видавали образу.

  — Я допоможу тобі, як юрист. Тобі ж потрібна була допомога.

  Він задумався, але похитавши головою, промовив:

  — Не знаю.

  — Прошу.

  — Добре. Один день.

  — Обіцяю.

  Я простягнула руку, але він нахабно притиснув мене до свого тіла, і накрутивши моє волосся на свій кулак, поцілував мене в засос.

  — Ось і закріпили наш договір.

  Ми дивилися одне на одного, моє волосся і досі було довкола його долоні. Він зухвало посміхався, а я стояла в ступорі.

  Що я накоїла? Як я могла вляпатись в таку історію?

  — Може відпустиш?

  Він не відпустив, натомість ще раз обкрутив моє волосся довкола своєї долоні, і нахилившись до мене, обпік своїм гарячим диханням:

  — Обіцяю, ти до цього звикнеш. — Він випрямився та підморгнув мені.

  — Що ти маєш на увазі? — Я бовкнула, а потім лише зрозуміла, про що він натякав. — Ченсе!

«Саме той» - 20%

Уривок:

"— Ти тікаєш, бо знаєш, що я чекаю на твою обіцянку. — Він забрав з її плеча прядку і цим відкрив собі огляд до її грудей, які підіймались і опускались від глибокого дихання. — Не хвилюйся Мелісо, я не буду змушувати тебе робити те, що тобі не хочеться. — На обличчі з’явилась усмішка, але вона вказувала на сум.

  — Чому ти вирішив, що я не хочу?

  — Ти не розповіла про наше знайомство батькам. Гадаю, цим все сказано. — Знервовано усміхнувшись і знизивши плечима, підсумував він.

  — Я не хотіла тебе цим образити. І наша зустріч, багато що мені дала. — Її зізнання йшло від самої глибини душі, вона хотіла, щоб він знав, що вона відчуває. — Я казала тобі, що діло в мені і це правда. Я не сказала батькам про тебе лише тому, що не знала чи взагалі тебе знову побачу. Особливо після нашої останньої зустрічі.

  Він був вражений її щирим зізнанням. Макс знав, як їй важко дається ця розмова.

  — Чому ти так вирішила?

  — Бо так влаштовані чоловіки. — Криво усміхнувшись, вона приховувала сльози.

  — Тобто ти хочеш сказати, що одна маленька сварка, або непорозуміння і чоловік тікає?!

  — А хіба ні?! — вона розвела руками.

  — Ні. Ну принаймні, я не такий. — Його шокувало її бачення чоловіка.

  — Усі спочатку так кажуть. — Вона не хотіла сперечатись, тому додала: — Максе, я хочу вірити, що може бути усе інакше у стосунках і я знаю, що так воно і є. Зараз я говорю про своїх батьків. Але для себе я усе вирішила. Зараз я не хочу обговорювати сутність чоловіків.

  Макса дивувало і ображало те, що вона сумнівається, що він говорить правду. Але розуміючи те, що її серце отримувало занадто багато болю і її віра у чоловіків вичерпалась, він не продовжив цієї розмови, а запитав:

  — А що ти хочеш?

  — Поцілувати тебе. — Тільки зараз вона зрозуміла, що сказала це в голос.

  — Мелісо… Сонце. — Він підійшов у притул і чекав на її дії, боячись наполохати її.

  Дівчина дивилась у його очі, які заспокоювали її і водночас наповнювали пристрастю. Зробивши один лише крок, вона опинилась у полоні його рук. Поклавши на груди Макса руки, вона почула, як швидко калатає його серце, змішуючись з її власним серцебиттям. Відчуваючи тепло її рук, він затамував подих і чекав подальших дій від своєї спокусниці. Декілька довгих секунд вони просто мовчали і дивились одне на одного. Мить до поцілунку ні з чим не порівняти. Це нетерплячість і водночас бажання зупинити мить. У цій хвилині так багато усього: погляди, дихання, серцебиття – усе тіло говорить за них. Це випробування на силу духу."

  Мій телеграм 

Мирного дня!

Героям Слава!!!