Новий розділ, нові деталі минулого

— Одного разу я запитала, чи є у тебе родина, але ти змовчав. Гадаю, тепер я зрозуміла відповідь і без твоїх слів.

— І якого ж висновку ти дійшла?

— Ти кохав мою маму. Але через те, що вона була жінкою мого батька, ти й залишився один. Але мав той вираз обличчя. І на мене дивишся часто як на близьку для себе людину. Хоча ми ніколи не були навіть банально друзями.

— Якщо скажу що ти вгадала, щось зміниться?

— Гадаю, що ні. Але я, бодай трохи більше розумітиму тебе та світ який ти бачиш. – Молода химера вдивлялася у сині очі дракона. Після озвучення та підтвердження власної здогадки, їй було ніяково.

— Тобі соромно?

— Не дуже. Радже цікавість з’їдає із середини.

— Стосовно чого?

— Батько. Ти і його любив після того, як втратив через нього кохану? Чи тебе тримала радше образа аніж повага? Чи відчував ти до нього відразу та ненависть за те, що він забрав у тебе найдорожче?

— Ти дійсно хочеш почути відповідь будучи його дитиною?

— Раз осмілилася запитати, то вже й відповідь хотілося б почути.

Аби дізнатися як до такого дійшло, та чим саме може закінчитися, запрошую до своєї сторінки на букнет https://booknet.ua/book/ximera-b429781