Вітаю, любі!!!

До півночі діє знижка на роман, "Непристойні ігри". Це історія Устима та Маргарити.

Вона звикла висловлювати свій протест бунтом, і так, щоб гуділо ціле місто, ще й інтернет. Звісно це не подобається батькам дівчини. Тому тато Маргарити вирішує віддати розбещену доньку заміж.

Уривок.

— Марго, не тупи! — Наказує Натан. — Вставай і біжи в мою кімнату. Тато там тебе шукати не буде, точно.

Я важко зітхаю. Батько любить малого, але ховатися за дитину я не збираюся. Як і ховатися взагалі, мені ж не п’ятнадцять.

Пригортаю малого до себе. Стараюся не дихати на нього, адже знаю, що мій подих як у дракона.

— Натане! Братику, все буде добре! Не хвилюйся. — Хрипким голосом запевняю.

— Марго, тато дуже злий. — Шепоче малий, а тоді заглянувши мені в очі, стурбовано додає. — Я боюся за тебе.

Я вкотре важко зітхаю. Дивлюся у добрі зелені очі малого. Вони в нас обох зелені, зелені. У спадок від дідуся Юхима дісталися. Малий ще дитина, він досить чуйний та ніжний. Він страшенно не любить криків у дома. А вони у нас частенько, й в основному через мене.

— Натане, мама в дома? — Нервово цікавлюся.

Брат лиш не погоджуючись киває головою.

— А няня Інеса?

— Вдома. — Хнюпиться малий, але ж ти знаєш, вона боїться, коли тато сердитий.

Я на мить закриваю важкі повіки. Розумію, що скандалу не уникнути. Хоча якщо чесно, мені уже байдуже. Мій батько сам частково винен у тому, що відбувається. Он навіть при малому грозився, що видасть мене заміж за Ткача.

При згадці про цього пихатого Павича, у мене аж сироти на шкірі виступили.

— Натане, хлопчику мій. Біжи пограй, — Прошу малого. — А я зараз вмиюся і щось вигадаю. Ти головне нічого не бійся.

ЗНИЖКА ТУТ...

Гарного початку тижня!