Мирної всім неділі!!

Спогодні діє знижка на палку та повну емоцій історію кохання.

Умови контракту — це емоційна книга. Перша зустріч героїв відбувається в день весілля. Звісно вони ненавидять один одного. Він запеклий гульвіса. Вона вимушена виконати прохання батька, та вийти заміж за цього зірвиголову. Соломія безпечно погодилася на цю авантюру, бо тато запевняв, що це лише на кілька місяців...

Уривок.

— У тебе проблеми зі слухом? — Процідив крізь зуби, низьким, хриплим голосом.

— В мене все добре, — це схоже в тебе проблеми. — Відмахнулася й заклала ногу за ногу. Навіть не дивилася на нього, клацаючи в телефоні.

Різко висмикнув гаджет з рук, сховавши його в кишеню штанів. Схопив за руку, теж різко піднявши її з крісла. Відразу притиснув до себе, аби не пручалася.

— Я не повторюю двічі. Мої накази, мають виконуватися, чітко та мовчки — це зрозуміло?!!

Серце вискакувало з грудей підняла на нього очі, його нахабство вивело її з рівноваги. Тіло тремтіло від хвилювання і того, що опинилася так міцно притиснутою до нього. Дихання збилося. Не розуміла як це сталося, але слова вже зірвалися з її вуст.

— В тебе секунда. Забрав свої граблі, від мене і віддав телефон. Інакше... — Говорила чітко, виразно з холодом, та неприязню у голосі.

Всеволод зловтішно насміхався притиснувши міцніше її до себе, і заради розваги запитав.

— Інакше, що? — Великими очима глянув на неї. — Думаєш страшно?!! — Відпустив, відштовхнувши та вийнявши телефон, кинув його у крісло. — Ти взагалі мовчи та дякую Богу, що погодився на цю провокацію. — Це тобі потрібно, так, що заткни пельку і роби, що сказав.

Соломія набрала повні легені повітря, все — її терпіння закінчилося. Страх змінився люттю. Пам’ятала чітко розмову з батьком. Забрала свій телефон з крісла, й оглянувшись зневажливо поміряла чоловіка, бо тепер вже сумнівалася, що погодиться на цю, як він виразився провокацію.

— Це мені теж не потрібно. — Це моєму батькові потрібно. — Зухвало дивилася в його очі. — А я з ним по різні сторони барикад, мачо. Погодилася, бо все одно заміж потрібно, а за кого байдуже. Хоч чорт з рогами, та ти схоже... — Зміряла його з ніг до голови. — На нього не дотягуєш, більше на примару схожий.

— Ти... — Здолавши відстань між ними до мінімуму, зірвався чоловік.

— Не перебивай. — У пів тону, з удаваним спокоєм наказала. — Не люблю, коли мене перебивають. — Мабуть, саме тому твій батько, вклав цю угоду з моїм, щоб оженити тебе в останнє, а то ти як перекотиполе, від спідниці до спідниці. Ні сім’ї, ні дітей. Вітер в голові...

Знижка тут...

ПОДАРУНОК.

USVrNvjX — КОЛЕКЦІОНЕР

Приємних емоцій від читання!!!