В сьогоднішньому оновленні "Академії Фейлім" у Ейлірейн і Мортенна намітилося трохи романтики. Ще поки далеко до справжньої, але вже дещо є. 

— Підійдіть сюди, Ейло, — Мортенн покликав мене до себе.

Коли я підійшла, він згріб мене в обійми і кілька хвилин ми мовчки насолоджувалися теплом одне одного, слухаючи, як відчайдушно б'ються наші серця.

— Я не знаю, які неприємності мене очікують в подальшому, але якщо раптом нас життя розкидає, я хочу, щоб ви знали, Ейло: я дуже вам вдячний. Ви врятували мені життя. Я ніколи цього не забуду.

— Сподіваюся, не розкидає… — тихо відповіла я.

— Я теж.

А потім його губи торкнулися мого чола в ніжному, майже невагомому поцілунку, наче легкий вітер пролетів повз. Моє серце мало не пробило грудну клітку, воно тріпотіло всередині, як спійманий птах, наповнюючи мене таким сильним хвилюванням, що якби Мортенн мене не тримав, я б в ту ж мить осіла на підлогу.

— Дякую вам, Ейло, — сказав він і залишив ще один такий самий поцілунок на моєму чолі.

Заходьте почитати, якщо полюбляєте адекватні стосунки.

А ще Ейлірейн приготувала для Мортенна смачну вечерю, поки він спав.

— Навіть смачніше, ніж у мами, — отримала я найкращий у світі комплімент. — Соус такий вона точно не знає.

— Соус насправді простий: смажені печериці з цибулею та сметана. А в кабачкові оладки я додаю трохи картоплі.

— Ось воно що! — кивнув Мортенн і потягся за пивом. Зробивши кілька ковтків, він повернувся до оладок. — А ви що зі складу у підвалі харчі для вечері стягли?

— Так. Я не знала, чи є у вас щось із потрібного мені.

— Зазвичай студенти тягають зі складу алкоголь, а ви стягли продукти, — Мортенн розсміявся.

— У мене є виправдання, — усміхнулася я у відповідь. — Я хотіла вас нагодувати.

— Зараховано, — Мортенн знову підморгнув мені і моє серце знову пропустило удар. Його підморгування мене трохи бентежили.

До речі, цю сцену я придумала якраз, коли готувала ці самі оладки. Тільки от не пам'ятаю чи цим літом, чи минулим))) Але мені дійсно сподобався цей варіант кабачкових оладок, коли до тертого кабачка ще додається терта картоплина. Вони більш щільні виходять. Щось середнє між кабачковими оладками та дерунами. А от соус теж смачний. Якщо кому цікавіше детально, то печериці смажаться з цибулею, а потім подрібнюються у блендері зі сметаною. Я раніше такий соус додавала у тарталетки, а як писала цей розділ, вирішила пошукати якісь цікаві ідеї соусів зі сметани до оладок і наткнулася на знайомий грибний. Сьогодні он навіть зробила його. Правда, до картоплі по-селянськи, а не до оладок, але то таке.

Взагалі, в мене часто під час приготування їжі приходить натхнення. Я починаю уявляти, що готує хтось із моїх героїв і чергова сцена сама по собі з'являється в голові. 

Щодо нового розділу. Буде не опівночі, а десь може о 3-4 ночі або під ранок. Трошки в мене графік сну збився (трошки - це я знов як вампір живу :D ) і разом з ним збився і графік оновлень. Але за ніч точно напишу. Там буде цікаво. Трохи відвертих розмов і ще більше зближення між героями. :)