М'які пелюстки свічок тріпотіли в такт вальсу, в якому кружляли кілька пар. Вони безшумно пурхали по бальній залі різноманіттям відтінків червоного під похмурий акомпанемент Прокоф'єва.
Белатріса дозволила Емілю захопити її в центр зали, а своєму тілу - перейнятися сумним стогнанням скрипок. Сильні руки партнера міцно притискали вампіршу до його грудей і ковзати з ним у танці було легко та приємно.
– Прошу хвилину вашої уваги! – сивий вампір Семюель жестом зупинив музикантів.
Усі присутні чекали, повернувшись до верховного. Він узяв із витонченого столика один із безлічі келихів з шампанським і урочисто підняв його вгору.
- Ласкаво прошу на Червоний бал і дякую тим, хто був запрошений вперше, що не залишилися байдужими до цієї традиції. - з усмішкою сказав Семюель.
Усі присутні вампіри моторошно синхронно повернули голови у бік Белатріси та Еміля. Їхні очі оцінювально роздивлялися дівчину з голови до ніг і та нервово вчепилася пальцями в долоню Еміля.
- У давнину вампіри були жахом для людей. - продовжував Семюель. – Людина завжди боялася і вбивала все, що не розуміла і ми безсумнівно давали їй привід. Один нестримний вампір міг стати загрозою для інших, тому ми переглянули свої переконання. І тепер вампіри вільно співіснують з людьми, не розкриваючи себе, але й не відчуваючи нестачі крові.
- Чому всі постійно на мене поглядають? – ледь чутно прошепотіла Белатріса Емілю.
- На Червоний бал рідко запрошують новонавернених. – відповів він так само тихо.
– Знову Семюель мене виділяє. - зітхнула вампірша.
- Не суди його суворо, кохана. – усміхнувся Еміль, обдаючи теплим подихом її вухо, від чого по спині поповзли мурашки.
- Бажаю приємної ночі! - вигукнув Семюель, завершуючи промову.
У бальній залі відновилися розмови та знову заграла музика. Еміль галантно простяг Белатрісі руку.
– Ще один танець? - з усмішкою запропонував він.
- Я хотіла б трохи подихати свіжим повітрям. – сказала дівчина. - Ти не проводиш мене?
Коли пара вже збиралася залишити зал, їх гукнула висока світловолоса вампірша. Белатріса мало не загарчала від досади, але вчасно взяла себе в руки.
- Белатрісо, Семюель хоче поговорити з тобою. – сказала Даяна. - Наодинці.