Знижка в останній день жовтня

Вітаю, любі читачі і читачки!

Сьогодні для вас знижка на роман “Наречена з нетрів”! Запрошую!

Анотація:

Владний, холодний чоловік, якому неможливо протистояти. Нестерпний тип зі славою переконаного холостяка і жінконенависника. Треба ж було їй, дівчині з маленькою мрією і великими проблемами, випадково зв'язатися саме з ним! Тепер для всіх вона — його наречена. Щоправда, лише до виборів.

Тільки що коли вона закохається, а для нього це все залишиться грою?

Уривок:

— Нам ще потренуватися зближуватися, щоб ти не сіпалась?

Так. Так, так!

Чи ні?

— Не треба.

Торкання не були неприємними. Чужими і невідомими, непізнаними були. Але не такими, яких би не хотілося пізнати.

Щоб не думати про це, вона роззиралася, хотіла видивитись людей з Владиславової команди піарників, які мали б їх фотографувати. Він роздратовано зітхнув і прошипів:

— Годі вже крутити головою. Розслабся.

Легко сказати. Дуже розслабишся, коли постійно відчуваєш спиною чужі погляди. А коли не відчуваєш, домислюєш.

Рая не боялася публіки. Музикантка, яка боїться публіки, це все одно, що лікарка з боязню крові. Профнепридатна. А проте одна справа виставляти на чужий огляд свою творчість, інша — особисте життя. Вона заздрила Владиславовій незворушності — йому було байдуже, що на них дивляться.

— Не можу. Не можу розслабитися, — прошепотіла.

Мабуть, зізнаватися в цьому було не найкращою ідеєю, але їй рідко вдавалося втримати свої почуття при собі.

Влад подивився на неї нечитабельно і дістав смартфон. Набрав Євгена.

— Нас уже достатньо пофотографували і побачили? — спитав.

Рая чула зі слухавки жваве бубоніння, але слів не розбирала.

— Коротше, Євгене.

Він гаркнув, і прессекретар у слухавці затараторив так само швидко, але лаконічніше.

— От і добре. Ми згортаємось.

Євген щось запитав, і Владислав глянув на Раю. Затримав погляд і відчеканив:

— Справляється погано.

Її серце завмерло, а очі зволожилися. Треба ж ось так двома словами перекреслити всі її старання.

Він поклав слухавку і знову хотів взяти її за руку, щоб вести далі, але вона не дозволила. Руку відсмикнула, відступила на крок.

— Ти сам мене переконав. Сам запропонував гроші. Це я тобі треба, а не ти мені. А поводишся так, ніби це я наймана працівниця, яка довго хотіла до тебе на роботу, а тепер провалила перше ж завдання. Якщо я поводжуся не так, як мала б поводитися твоя дівчина, то поясни мені як слід, навчи мене!

Владислав мовчав. Дивився довго, але не казав нічого, і вона перша відвела погляд. Почувалася наївною дурепою, яка зробила і сказала щось не те, але не розуміє, в чому саме її помилка. Опустила очі, дивилася на новенькі чорні туфельки, коли в полі зору з'явилося його взуття. Він наблизився, поклав руку на її спину і притулив до себе. Пакети, які до цього ніс у руках, опустилися на землю, а друга його долоня лягла на Раїну потилицю. Її ніс ткнувся в його ключиці. Влад нахилився, майже торкався губами її вуха, коли казав:

— От зараз молодець, така незадоволена, ніби й справді моя дівчина. Але краще більше так не роби, особливо на людях... Бо коли моя дівчина чимось незадоволена, я швидко втихомирюю її запал. Для цього є гарний метод.

— Який це? — вона спитала й одразу ж пошкодувала. Бо почула:

— Спальня.

Читайте книгу тут!

Запрошую також до книги у процесі “Серце Лева”!

Нагадую:

Найсвіжіші новини щодо друкованих книг, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці