ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ НАТХНЕННИКИ!!!

Сьогодні діє найбільша ЗНИЖКА 20%

 на книгу «ЛИСТ НА РІЗДВО»

Хоч і зимова, але для того щоб прочитати зворушливу історію, не потрібна особлива пора року, тож запрошую до книги “Лист на Різдво” зі знижкою - 20%

Трішки про книгу.
Кеті та Майк познайомились через листи. Вони пізнавали одне одного цілий рік листуючись, і врешті-решт Майк вирішив зробити сюрприз і приїхати до тієї яка полонила його серце своєю добротою. Але у долі є свої плани і в ці плани входить: аварія, амнезія і ДИВО! Шукаючи допомоги, він потрапляє у будинок Кеті, але він не пам’ятає до кого їхав, а вона продовжує чекати на Майка. В жодному листі ніколи не було фото, тож лише серце може підказати правду. Історія яка своєю неординарністю захопить вас – це я гарантую!!!
А ще – нам потрібне добро, мрії та віра. Це все є у цій книзі. Хоча ця історія стосується Різдва, але дива трапляються будь-коли, якщо в це вірити.


Уривок:

Сьогодні після того, як Лізі повернеться додому, я прогуляюсь з Кеті, а потім я напрошусь у гості і почитаю їй вірші біля каміна. Але спочатку – треба все це знайти, щоб потрібними словами підкорювати її ніжне,… романтичне серце. Я дивився на неї, доки вона готувала нам какао та кидала в нього зифірки. Вона така мила в цьому рожевому светрику та капчиках з мордочками зайченят. Мила… мила та чуйна Кеті. Я не припиняв думати про те, як буду сьогодні читати для Кеті, але водночас… я вже боявся, що лажанусь. Я ж не знаю, який з мене романтик, чи я взагалі був таким. А як навіть не був – буду вчитись.

  Кеті подивилась в мої очі, і зніяковівши, відвернулась. Поставивши біля Лізі горнятко з какао, побажала смачного. Підійшовши до мене, вона і переді мною поставила горнятко та посмішкою промовила:

  — Смачного.

  — Дякую, Кеті.

  — Ну, що давайте прикрасимо камін?! — З захватом запитала Лізі, надпиваючи какао.

  — Так, звичайно. Ти з нами Майку? — Кеті нарешті зупинила свій погляд на мені і в мені розлилось тепло.

  — Якщо ти не проти… то я з радістю.

  — Звичайно я не проти. — Посміхнулась вона, і я відчув, що Кеті розслабилась. Вона повернулась. Моя Кеті. О, як приємно лоскоче вуха ця фраза – «Моя Кеті».

  — Тоді пішли. Будемо пити какао та прикрашати вітальню. — Кеті узяла тарілку з печивом, маршмелоу* та цукерками.

  Коли ми увійшли до вітальні, розпочалась справжня боротьба з заплутаними гірляндами. Це було весело та по-домашньому. Я відчував себе вдома, але і досі не знав хто я. Та зараз… я за це не переймався. Мені добре. Дуже добре.