Вітаю! 

Зустрічайте наступну частину роману «Зрада»!

Вiцi доводиться відбиватися від залицянь, але можливо це і є той самий шанс?..

— То ти заміжня?

— Так. А що, це тобі заважає? — знову з викликом відповіла вона.

Павло посміхнувся:

— Мені ні! Головне, щоб тобі не завадило.

«Ох, який самовпевнений нахаба!» — промайнуло в голові молодої жінки.

— То як звати тебе, красуне? 

— Я Віка. 

Очі хлопця заблищали.

— А чоловік твій де?

— Зрозуміло де, нас із дітьми захищає, — знизала плечима Віка.

Павло здивувався:

— То в тебе ще й діти є?

— Так, є. Повний комплект: хлопчик і дівчинка, — з гордістю заявила вона.

— Та коли ви, дівчата, це встигаєте?! Тільки-но зустрінеш гарнюню, а виявляється вона вже з повним сімейним набором! 

Віка мимо волі розсміялася:

— А ти б гав не ловив! 

Павло замилувався її посмішкою. Його чорні очі засвітилися бажанням.

— Та я не поспішаю одружуватися. Поки ще погуляю...

— Таких дівчата обходять стороною, — зауважила Віка. 

— І ти теж? — він багатозначно підняв одну брову.

— А до чого тут я, Павле? Мені ти взагалі не цікавий. 

«Отакої! Невже він мене спокушає?!»

— Не кажи гоп, поки не перескочиш! 

Зрада читати книгу онлайн на Букнет