Знижка на одну частину, а дві у подарунок!!!

Вітаю, мої любі!!

Ще кілька годин діятиме знижка на другу частину трилогії, "Новорічно-Різдвяна казка", а от перша та третя частина — безкоштовні.

Це історія, — Вікторії та я Станіслава, палка пристрасна, романтична, моментами відверта. Тут пахне пампухами, Різдвом, хвойним лісом, сніжними заметілями. Тут на вас чекає справді зимова казка.

Уривок.​​​​​​

Вийшли з машини, й зачинивши її на центральний замок подалися стежкою з бруківки до магазину, ідучи один за одним. Станіслав ішов першим, а Роман позаду.

Несподівано відчинилися двері магазину, по сходах збігла чорнява дівчина в бірюзовій куртці до колін, та у білих чоботях і таких же штанах.

Станіслав не встиг нічого як слід розгледіти, як дівчина налетіла на нього, ледь не збивши його з ніг. Він зловив її аби не впала, притиснувши до себе.

Повільно дівчина підняла погляд. Пара красивих зелених очей з довгими віями дивилася на нього. Чоловік дивився на дівчину, що так несподівано з’явилася в його обіймах. Вона надто мила і надто красива. Відверто розглядав її. Чорне мов ніч волосся, ніжні риси обличчя від яких не міг відірвати очей. Акуратний носик, малинові вуста, нижня губа трохи пухкіша за верхню, легкий рум’янець на щоках. В душі наче щось перевернулося. Дивився на неї, і не міг відірвати очей. Здалося, що все навколо завмерло, є тільки він і вона.

Несподівано дівчина зробила крок назад, й опустивши очі прошепотіла.

— Вибачте.

Легке розчарування, охопило душу Станіслава, чомусь не хотілося її відпускати. Не бажав, аби вона пішла геть, і він більше ніколи її не побачив. Та сталося саме те, чого він так не хотів. Оминувши їх дівчина пішла, притискаючи до себе сік і ще щось в пакеті, прямуючи до сріблястого автомобіля, яким щойно цікавився Роман. Чоловік оглянувшись, вийняв сигарети та запалив, пильно спостерігаючи за дівчиною.

— Ти бачив, яка краса? — Ледь не з розкритим ротом запитав Роман, який теж дивився у слід дівчині.

Станіслав мовчав, палив сигарету спостерігаючи за незнайомкою середнього зросту, з худорлявою фігуркою. Дівчина відчинила пультом своє авто і швидко зникла в салоні, сівши за кермо. Кілька хвилин посидівши, завела двигун і зрушила з місця, тільки чомусь не вперед, а назад, прямісінько на його Toyota Land Cruiser Prado. Сигарета вилетіла з рук Станіслава. Перед очима постала моторошна картина з ДТП дворічної давності. Навіть не усвідомлюючи цього кинувся до автомобілів. Як тільки посипалися повороти на сріблястій машині, дівчина вистрибнула з салону і подалася до місця зіткнення.

Чоловік зупинився неподалік, його серце колотилося мов навіжене. Реально злякався за неї. Все в голові переплуталося, невідомий страх охопив його повністю. Він ледь заспокоївся, ледь пережив це все жахіття, а необережність цієї красивої незнайомки, знову повернула його підсвідомість у ті страшні часи.

Роман бігав навколо авто, щось кричав розмахуючи руками, та Станіслав не відразу зрозумів суть його слів, а отямившись прикрикнув на племінника, який ображав дівчину.

— Роман, заспокойся. Наше авто ціле. Тож негайно припини.

Чоловік почувався кепсько, страх за цю дівчину не покидав його. Сам був готовий накричати на неї за необережність, але аж ніяк не ображати. Як не намагався, щоб його голос звучав рівно, все марно. Голос прозвучав з помітною хрипотою, якої вже давно не було у ньому. Надто хвилювався за привабливу незнайомку.

— Як ви себе почуваєте?

Дівчина напівобернулася до нього. Вона ледь не плакала, розумів, мабуть, слова Романа образили її. Не сказавши ні слова, незнайомка повернувшись подалася до свого авто. Сівши в салон, знову завела авто і повела у потрібному їй напрямку. Станіслав лиш встиг розгублено запитати.

— Ви куди?

Незрозумілий неспокій, охопив серце чоловіка. Хвилювався за цю дівчину не лише тому, що щойно побачивши її відчував до неї симпатію, а тому, що вона жінка, та ще й поводиться так необережно.

Невдоволений племінник підійшов до дядька, який дивився в слід сріблястій Toyota, та висловив свою думку.

— Навіжена, але дуже вродлива хуліганка.

Мимоволі Станіслав посміхнувся, а тоді посерйознішавши звернувся до племінника, з цікавістю розглядав його.

— То ж навіщо ти ображав, таку красиву дівчину?

— Вона ж... — Запнувся юнак, та все ж обурено додав. — Вона ж ледь не розбила твоє авто.

Чоловік зітхнувши з осудом глянув на племінника, який спантеличено дивився на нього.

— Вона розбила своє авто — це перше. А друге не гарно ображати жінку, навіть якщо вона завинила. Більше того вона навіть не заперечила ні слова, а мовчки визнала свою вину. Зробив паузу дивлячись у той бік, в який поїхала незнайомка, додав. — Хоч би ще доїхала нормально, туди куди зібралася...

Знижка тут...

Приємних емоцій від читання!!!