Мирної ночі, любі сонечка!!!

Запрошую до оновлень одразу трьох книг в процесі. До того ж дві з них БЕЗКОШТОВНІ. А саме книга: «Відьомський шабаш» та «Моя у подарунок».

Уривок історії, Влади та Еміра.

 ***

— Владо! — шипить чоловік.

— Еміре, припини. Наречений не повинен бачити сукню нареченої, — це погана прикмета. Тож іди краще присядь на дивані. А я знайду собі сукню сама. — чоловік хмуриться, але я запевняю його. — Обіцяю, мій вибір тобі сподобається.

Білявка невдоволено зиркнувши на мене, йде від нас. Я ж повернувшись спиною до Касяна посміхаюся, та йду обирати весільну сукню.

Мій вибір падає на сукню білого кольору, на половину обтислого силуету. З широкими бретелями, тканина напівпрозора теж з вишивкою. Сукня дуже ніжна, і дуже подобається мені.

Вже в примірювальній важко зітхаю. Я хотіла б вийти заміж в цій сукні насправді, і звісно за коханого чоловіка.

Стискаю зуби аби не розплакатися. Адже я не знаю, що таке кохати. Це почуття поки мені не відоме. Не доводилося мені поки зустріти того єдиного. Захоплення у мене були, але вони швидко проходили.

Цікаво, яке воно оте справжнє кохання? І як це кохати та бути коханою?

За палкою пристрастю Влади та Еміра, сюди...

Уривок книги, «Відьомський шабаш».

 ***

— Сергію! — у пів тону кличу чоловіка. І коли він переводить погляд на мене повідомляю. — Мені потрібно до подруг...

— Надовго? — одразу напружується чоловік.

— Сергію, на певний час, — напевно нічого не можу сказати, адже інколи наші гадання затягуються понад годину. — Ти залишся з хлопцями. — помічаю, як Поліна першою йде до потаємної езотеричної кімнати, яка знаходиться у цокольному поверсі цього будинку. Нервово кліпаю, і заглядаю в очі свого супутника. — Розумієш, у нас традиція така, кожного року, тридцять першого жовтня, ми ворожимо... Тож...

— Гаразд, іди! — Але якщо мені стане сумно, я знайду тебе та заберу. Тож не ображайся.

Я посміхаюся. Мені подобається легка нахабність мого кавалера.

— Добре, я не проти...

До речі, ця гелловінська історія буде завершена 31 жовтня. То ж залишилося ще два розділи.

Гелловінської пригоди тут...

Уривок до книги, «Статус КОРОЛЕВИ»

 ***

Чоловік цілує мене в кінчик носика, й видихнувши хрипким басом звертається до мене.

— Гаразд, крихітко, якщо для тебе це так важливо, і ця ніч так потрібна тобі, — я згоден зачекати до ранку. — він охоплює моє обличчя руками, і відверто заглядаючи в очі, нагадує. — Але в тебе часу тільки до ранку, бо довше я чекати не згоден.

Я збентежено дивлюся в очі Арсена. Моє серце гупотить в грудях у навіженому ритмі. Зволожую вуста, які ще тримають тепло його гарячого поцілунку...

Протистояння та непокора Єлизавети тут...

Приємних емоцій від читання!