Привіт мої любі. Нові розділи "Не фіктивної для боса" вже на сайті. Тому не пропустіть. Бо на Женю та Едуарда Сергійовича чекає не просте завдання. 

А ще в мене виникло до вас маленьке запитання. Які книги ви б хотіли бачити у мене на сторінці? Це маленьке опитування для подальшої роботи.

А ще ділюся з вами уривком з нового розділу "Не фіктивна для боса".

УРИВОК:

— Едику, привіт. Ми вже тебе зачекалися. Сідайте, — показує мама жестом на вільні місця. 

— Привіт всім, — промовляю кисло. Дивно, але всі погляди спрямовані на нас з Женею. 

— Ну, то ти може познайомиш нас зі своєю супутницею? — цікавиться мама. 

— А, так. Це Євгенія. Моя дівчина. А це моя мама Олена Леонідівна та мої сестри, — проводжу знайомство. 

— Дуже приємно познайомитись. Ви всі такі гарні, — говорить Женя й натягнуто посміхається. 

— Євгеніє, а чим ви займаєтеся? — випитує мама. От все їй потрібно знати. Шерлок Холмс у відставці. Чесне слово. — Я працюю у компанії Едуарда Сергійовича. Сек..., — Женя не договорює, бо я штовхаю її ногою. 

— Женя хоче сказати, що працює менеджером у моїй компанії. 

— Ого. Вже менеджером. Як круто, — вигукує дівчина. Ну що за ходяча халепа. Говорить все, що першим спаде їй на думку. 

— Так. Женю. Проціди пам'ять. Бо останнім часом вона тебе підводить, — кажу з легкою посмішкою.