Дві чуттєві книги.

Вітаю, любі НАТХНЕННИКИ!!!

Сьогодні діють знижки на 2 книги
«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ» - 20%


Уривок:

— Ця мрія здійсниться, Скарлетт. Неодмінно здійсниться. — Я хотів припасти до неї в поцілунку, але розумів, що не варто розпочинати там, - де не буде продовження.

  — Запізно.

  — Не для вас, Скарлетт. У кого чисте серце, нічого запізно не буває.

  Вона ніжно мені усміхнулась і з поспіхом відсахнулась, наче боялась, що видасть мені свої почуття. А чи є ті почуття? Чи я собі щось вигадав?

  — Дякую.

  — За, що?

  — За комплімент.

  — Це правда. Я не зустрічав таких жінок, як ви.

  — Ви невиправний брехун, але смію зауважити, - дуже чарівний брехун.

  В її словах я наче розчинився.

  — Тобто, моя чарівність вас підкорила? Може тоді…

  — Не може, не нахабнійте.

  — Ви, про що? Я особисто говорю про те, щоб перейти на «ти». Згодні?

  Скарлетт дзвінко засміялась, розуміючи, що я хитро зманеврував. 

  — Ви хитрун! Нахабний хитрун! Але, так, я згодна. — Скарлетт простягнула мені руку і я потиснув її у відповідь, а потім не втримався, і поцілував її пальчики. Її шкіра пахла неймовірно. Літнім днем та лимонами. Нотки цитруса вдарили в ніс і я на мить заплющив очі.

  — Ви гарно пахнете…

  — Здається, ми перейшли на «ти»… — Я відчув, як вона затремтіла, а її голос став ледь чутним.

  — Ти – дуже гарно пахнеш.

  — Чим же?

  — Літом і цитрусами… Це однозначно твій аромат.

  — Кисла, як лимон? — сміючись запитала вона.

  — Тепла, як літо і смачна, як лимонад.

  Ми зустрілись поглядами, і як завжди – затихли на довгих декілька секунд. Вона зашарілась, і забравши руку, промовила:

  — Я б не змогла так гарно сказати, хоча і письменниця. Дякую, Домінік. Мені ще такого ніколи не казали. — Її щічки видавали зніяковіння і це було дуже по-жіночому та мило.

  — Це не важко...

  — Що саме?

  — Говорити тобі гарні слова, бо це правда. А хто цього не робив, той повний ідіот.

  Скарлетт облизала губи і мене реально накрило. Скуштувати б ці губи… і все тіло дослідити повільно та з наснагою.

  — Якщо чесно, я не вмію приймати компліменти. — Зізналась вона і опустила погляд.

  — Ми це обов’язково виправимо.

КАРТЕР & СОРАЙЯ. КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ» -20%

Уривок:   

Зараз, побачивши її – я запитую себе, а можливо я все їй псую? Можливо, вона вже з іншим? Можливо, вона мене забула. Від цих думок стало гірко в роті і шлунок закрутило у вузол. Я так хотів її побачити, відчути, що думаючи про те, як прийду сюди – цілу ніч не спав. Вигляд у мене точно не такий гарний, як у того вилупка навпроти, який свердле її поглядом, а з рота капає слина від бажання зкуштувати Сорайю.А якщо він вже знає, яка вона на смак? Якщо він і вона… Ні. Ні, і ще раз ні. Не може такого бути. Не так швидко Сорайє. Ти не могла зізнаватись в кохання мені і стрибнути  одразу до іншого в ліжко, забуваючи, що між нами було.

Хоча… на що я сподівався? Я відкинув її… Я просто пішов… Хоча ні. Я наговорив їй фігні і потім пішов. То на що я нафіг сподівався? Що гарна, неймовірно сексуальна дівчина, з таким от офігенним списком бажань буде сидіти і чекати на такого козла як я?..Було самовпевнено так думати і от я вдарився чолом об реальність. І мені болить ця реальність.

Я пройшов до свого столу, і Сорайя митю повернула до мене голову, зустрічаючись зі мною очима. Усміхнувшись їй, я так хотів попросити її поговорити зі мною, дати шанс і поцілувати ці смачні губи, що знахабнів і закрокував до неї, але… вилупок нахилився до її столу, простягаючи червону троянду. Сорайя забрала від мене свій погляд і подарувала всю свою увагу йому.

Трясця! Не так все мало бути.

Важко видихнувши і проковтнувши клубок, я сів за стіл і дивився на те, як Сорайя бере у нього квітку та усміхається.

На його місці мав бути я. Сорайя мала усміхатись мені. Вона мала червоніти від моїх слів, але я напартачив. Вилупок не дурний, як я. Він хапає свій шанс бути з такою, як Сорайя. А можливо… вони вже разом. Від однієї лише думки мені стало погано.

Я все зіпсував.

Тепер –я мушу дивитись на те, як жінка від якої я божеволію, приймає увагу від іншого, як фліртує з ним…Я не витримаю цього. Вона моя. І я не дозволю якомусь вилупку забрати моє. Тож– готуйся чувак до боротьби. Я її не віддам.

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!