Ця вправа коли ми подаємо щось буденне та банальне, через яскраві образи, порівняння, натяки.

Наприклад вид з вікна буденний.

Траса. Інколи проїздять автомобілі. Частіше легкові, але буває що й вантажні. Люди рідко проходять. Хто на роботу, хто в магазин. На тому боці росте слива. Ягід вже нема, але листя, ледь пожовтіле, ще опало не все. 

Вид з вікна літературний.

Машини, як на щурячих перегонах виникали з однієї віконної стулки й за мить ховались за іншу. Та інколи повагом, не поспішаючи просувавсь справді дебелий щур, який долав відстань залишаючи за собою кіптяву та гул. І люди, що йшли вздовж дороги невдоволено відвертались, аби за мить вже забути про цю миттєву неприємність та повернутись до своїх роздумів про черговий квартальний звіт для начальства, чи про список покупок. Листя на низькорослій сливі, що росла на узбіччі з радісним мерехтінням зустрічало кожну легкову машину, та чинно хиталось при появі вантажівок, час від часу відривалось від гілочки та в останньому своєму танці, вимальовуючи жовті піруети падало під нещадні гумові протектори, аби за мить перетворитись на пил, багно та зникнути наче ніколи й не існувало.