— Мої здогадки були помилковими, — підвела очі й ледь не заплакала. — Усе-таки, я справді тупа білявка…
— Тоді я теж тупа білявка, — раптом промовив Роман, а голос його видавав присутність первісного страху.
Усі озирнулися до нього й, помітивши куди він дивиться, перевели погляд у бік порожньої стіни, у якій з'явилися двері.
— Здається, їх тут не було раніше, — зауважив Артем та одразу підійшов і схопився за ручку.
— Ні, стій! — загорлав Рома, змусивши друга завмерти. — Це вхід до підвалу!
— Ха-ха-ха, — зареготав Артем і потягнув двері. — Капець…