Перша знижка на завершену книгу

Вітаю, любі читачі і читачки!

Сьогодні для вас знижка на роман “Кохання починається з обману”, який нещодавно завершився. Якщо не придбали під час передплати, скористайтеся вигідною нагодою!

Анотація:

Її батько обшахраював його. Тепер же він сам дуритиме бідну дівчину, щоб повернути свої гроші.

Вона не може бачити, тому навчилася відчувати людей шостим чуттям. Головне, щоб ці навички не підвели, коли серце скине броню перед набридливим, але чарівним незнайомцем...

Уривок:

— Сусідів у ліжко не запрошують, так?

— Ні, я… Я не про це. Просто… Якщо тобі некомфортно…

— Мені цілком комфортно. Обіцяю, що не вкушу тебе. Сідай і бери сидр. Я піду на кухню, зготую попкорн у мікрохвильовці.

Я не встигла заперечити, під його ногами рипнула підлога — вийшов. Тому сіла на ліжко і вирішила чекати. Намацала дві бляшанки різних розмірів, але не знала, в котрій з них сидр.

— Ти зовсім не соромишся господарювати в моєму домі, — зауважила, коли Тарас приніс з собою запах сирного попкорну.

З іншого боку прогнулося ліжко.

— Я не сором'язливий. Ось попкорн, а ось чипси. — Він спіймав мою руку і показав, що де лежить. — Зараз відкрию тобі сидр.

Доки Тарас порався з бляшанками, я ввімкнула фільм. Історія починалася з того, що швидка везе іпохондрика Романа Фобера нічним містом.

— Я розповідатиму тобі, що робиться на екрані, гаразд? — запропонував Тарас, вкладаючи мені в руку бляшану пляшку з сидром.

— Дякую.

— Лікарі дивляться його рентгенівські знімки… 

Я знала, що там відбувається: лікарі не розуміють, що не так, адже пацієнт здоровий, а він сам заходить в кабінет і починає втручатись, щоб довести власну хворобу. Знала, тому слухала фільм не дуже. Натомість прислухалась до звуків праворуч від мене. Тарас сидів близько. Коли рухався, торкався плечем мого плеча. Він підмостив нам під спини подушки й відкрив свою пляшку. Поводився так безцеремонно, наче ми щодня разом дивимось фільми на моєму ліжку. Не розумію, чому мене це не дратує.

— А що п’єш ти?

— Безалкогольне пиво. Хочеш спробувати?

Я почула, як він сьорбнув, і різко захотіла.

— Так. Якщо можна.

— Тримай.

Я чекала, що він дасть мені пляшку в руку, але натомість підніс прямо до губ.

— Обережно, не поріжся, — прошепотів.

Я нахилилася, торкнулася губами бляшанки і знайшла отвір для пиття. Подумала: Тарасові губи щойно торкалися того самого місця. Треба ж, у нас вийшов опосередкований поцілунок.

— …Просто не хочу ні з ким цілуватися. Якби ти знала, скільки мікробів передаються через поцілунок! — запевняв Фобер незнайомку на новорічній вечірці.

Я закашлялась. Пиво пішло “не в те горло”, у грудях запекло.

— Все гаразд? — Тарасова долоня торкнулася мого плеча.

— Так, все добре.

— Можна спробувати твого сидру? — тихо спитав він. Я буквально чула, як усміхався.

— Хочеш обмінятися мікробами?

— Ми вже обмінялися ними. Вчора. Забула?

Якби ж то. Мені досі робилося спекотно від спогадів.

Я піднесла свій сидр, і він вкрив долонею мою долоню. Нахилився, зрозуміла я з поруху повітря і наближення до мене шлейфу мускусного парфуму. Мабуть, торкнувся губами, але пляшку не перехилив.

— Ти ж не випив, — прошепотіла я, дивуючись.

— Я не п'ю алкоголю.

— Тоді що ти зараз робиш?

— Користуюся єдиною можливістю тебе поцілувати, хоча б через бляшанку.

Читайте книгу тут!

Запрошую також до книги у процесі “Серце Лева”!

Нагадую:

Найсвіжіші новини щодо друкованих книг, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці