Впевнена, що після сьогоднішнього оновлення дехто з вас точно захоче мене побити... Вкотре радію тому факту, що ви не знаєте, де я живу)))
Але поговорити хочу не про це.
Мої читачі часто шукають мене в моїх книгах. Це помилкове рішення.
Так, я іноді наділяю героїв та героїнь власними думками, але скоріше вони дають мені можливість прожити в книзі те, чого не існує в реальному житті.
Проживаю кожну емоцію, іноді це розмазує. Майже завжди. Іноді я беру свій негативний стан і виплескую його в главі під потрібним соусом, це завжди щиро.
От вам і книготерапія. Книги лікують своїх авторів навіть більше, ніж читачів.
А ще справа в тому, що я почала писати дещо зовсім нове для мене, поки точно не для Букнету. І це так дивно писати книгу, бо тобі потрібно це видати, незалежно від результату.
В стіл.
Проживаючи кожну главу так, ніби твою душу розривають на мільйон клаптиків.
Але може в цьому і є сенс письменництва?
Продовжимо опівночі тут https://booknet.ua/book/xto-zakohavsya-toi-prograv-b428784
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДобре, коли тебе шукають. Ні, не місце, де ти ховаєшся від своїх задоволених читачів. А саме тебе у твоїх творах. Значить торкнула, сколихнула, зачепила, спровокувала, примусила задуматися або шукати відповіді. Значить, не байдуже. Книга в стіл... Це тимчасово. Закінченою та доведеною до крапки, вона не захоче там набиратися пилом й буде голосно волати, не даючи спокійно спати та жити) Вона знайде вихід) Про емоції та книготерапію - 100% Обіймаю та йду шукати сенс) Натхнення!
Тена Дітна, Обіймаю)
уявила натовп розлючених читачів біля дому))
Іра Сітковська, Пхахах)) з лопатами
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати