Впевнена, що після сьогоднішнього оновлення дехто з вас точно захоче мене побити... Вкотре радію тому факту, що ви не знаєте, де я живу)))

Але поговорити хочу не про це.

Мої читачі часто шукають мене в моїх книгах. Це помилкове рішення.

Так, я іноді наділяю героїв та героїнь власними думками, але скоріше вони дають мені можливість прожити в книзі те, чого не існує в реальному житті.

Проживаю кожну емоцію, іноді це розмазує. Майже завжди. Іноді я беру свій негативний стан і виплескую його в главі під потрібним соусом, це завжди щиро.

От вам і книготерапія. Книги лікують своїх авторів навіть більше, ніж читачів.

А ще справа в тому, що я почала писати дещо зовсім нове для мене, поки точно не для Букнету. І це так дивно писати книгу, бо тобі потрібно це видати, незалежно від результату.

В стіл.

Проживаючи кожну главу так, ніби твою душу розривають на мільйон клаптиків.

Але може в цьому і є сенс письменництва?

Продовжимо опівночі тут https://booknet.ua/book/xto-zakohavsya-toi-prograv-b428784