Мажор зі знижкою! +

   Привітик  мої  хороші!

     Сьогодні  діє  знижка  - 20%  на  книгу "Гуляй, мажоре".  

Від  ненависті  до кохання.

Мажор  і  проста дівчина.

Складні  відносини.

Щасливий  кінець.

18+

- Ось ти і попалась мала. Що ти тут робиш? Ти що слідкувала за мною?
- Дуже ти мені потрібен. Я тут працюю.
- Та ти що. І хто ж цікаво, тебе взяв на роботу?
- Маргарита Петрівна.
- Хм. А вона знає, що взяла на роботу злодюжку?
- Я не злодюжка. Відчепись виродок. - я хапаю її за підборіддя і до болю стискаю пальцями .
- Що ти сказала, злиденка? Як ти смієш відкривати свій рот, в мою сторону? Тебе мати не вчила як потрібно розмовляти з людьми?
- В мене немає матері.
- Тобто, ти в нас ще й сирітка?- бачу як в її очах з'являється волога і не можу відвести від неї погляду. Сльозинка котиться по щоці, вниз до підборіддя і я наче зачарований слідкую за цим. Дивлюсь на її губи і сам себе не розумію. Чорт забирай!
- Чому ти така мерзота, Дене?
- Тому що життя в мене мерзенне, мала.

Уривок:
     

     Сідаю на байк і з ревом виїжджаю з території маєтку. Обожнюю цей звук.  Проїжджаю буквально кілька кілометрів,  як відчуваю   що в куртці вібрує мобільний . Зупиняю байк на узбіччі  і дістаю свій телефон . Незнайомий номер. Приймаю виклик.

       -  Привіт мажоре. Ти нічого не загубив? 

       -  Ну, привіт стерво. - чомусь  губи  розпливаються в  посмішці.-  вирішила сама здатись?  Злодюжко. Де ти?

      -  Так я тобі й сказала. Я хочу тобі повернути гаманець.

       -  Та ти що? А стягнула навіщо?

       -  Щоб провчити. Занадто ти самовпевнений, мажоре.

      -  Звідки в тебе мій номер?

      -  А ти виявляється ще й недалекий...  В твоєму гаманці пачка візитівок. 

      -  Тобто , ти його таки відкривала?

      -  Так. Я не лише...  Взагалі- то я хотіла сказати, що я взяла гроші які в тебе були. Вони були потрібні одній дитині і...

      -  Ха-Ха-Ха.  Я так і знав, злодюжко. Ти лише вдаєш з себе правильну, а насправді така ж продажна шльондра  як і всі.

      -  Та пішов ти, виродок.

     -  Повтори, стерво.  Занадто ти смілива по телефону. Кажи куди під'їхати за гаманцем. Поговоримо.

     -  Ага. Я залишила твій гаманець , в бармена, в кафе "Батерфляй", біля треку. Підійдеш , скажеш що від Даші, він тобі віддасть . Все мажоре,  бувай. Дякую за гроші , вони реально були дуже потрібні.  І ще , спробуй помити свій рот з милом , з нього вивалюється лише гниль і сморід.

      - Ах ти ж сучка. Я знайду тебе і примушу зжерти це саме мило.

      - Успіхів, мажоре. - і відключилася, а мене трусить від злості, обурення і азарту знайти цю скажену і примусити відповісти за свої слова.

   Також  хочу  повідомити ,  що  книга  "Кожному  своє  (не)щастя"  наближається  до  завершення  і  тоді   стане  платною.  Тож  не  пропустіть  можливість  прочитати  її  безкоштовно.  Нова  глава  вже  на  сайті.  

А  ще ,  запрошую  всіх  до  нової  історії .  Пристрасної , спекотної і   драйвової.

Уривок  з  сьогоднішньої  глави:

   - Я  казав   що   знайду   тебе. - кажу   підійшовши.  Потрібно   було   бачити   її   обличчя.   Здивування ,  переляк ,   виклик ...  Пухкі   солодкі   губки   привідкрились   в   німому   запитанні   і   хотілось   накинутись   на   них   і  облизати,   знов   відчути   її   язик ,  її   смак   і    її   бажання.   - Ти   їдеш   зі   мною.  - відразу  кажу   і  беру   за   руку .   Тонка   брівка   летить   вгору.  

      - З   якого   це    переляку?   Мені   є   з   ким   їхати. - обурюється   і   намагається  висмикнути   свою   руку.  

     - Втихомирся   відьмочко.   Все   одно   по-моєму   буде.  

     - Тобі  ж   дівчина   сказала,   вона   не   хоче   з   тобою... -  зліз   з   мота   її   друг   і   підійшов   до   мене   намагаючись   злякати   своїм   поглядом.  Сміхота. 

     - Зникни.  Ця   дівка   моя.   Шукай   собі   іншу.  - тягну  її   до   себе . 

     - Що   ти   собі   дозволяєш ,  орангутанг    клятий?  Відпусти ! - хапаю   її   за   шию  і   притягнувши   до   себе   гарчу   в   обличчя:

     - Якщо   тобі   хоч   трішки   дорогий   твій   друг,   помахай   йому   ручкою   і   йди   сідай   на   мій   байк.   Ще   хоч   слово   почую ,  він   постраждає.  Можеш   мені   повірити. 

      - Дімчику   вибач ,   та   я   поїду    з...   цим. -  каже   не    відводячи   від   мене   злющого    спопеляючого   погляду.   А   мені   вже   до   сказу   подобається     як   починається   цей   вечір. 

      Зеленоока   фиркнувши   висмикнула   свою   руку   і   пішла   за   мною   до    мого    мота .  Мовчки   одягла   курточку ,  шолом   і    сіла    на   байк.   Дідько!   Як   їй   все    це  личить...  Сексуальна ,   зухвала  і   скажена.  Ух .  Оце   коктейль !  Я   сів   за   її   спиною    навмисне   притиснувшись   до   спокусливих   сідниць   пахом   і   поклав   долоні   на   стегна.   Аня   вдарила   мене   по    руках.   Хотілось   продовжити   драконити   її  ,   та    тут    оголосили    старт.   Я   одяг    шолом   і    ми   під'їхали    до   лінії.  

     - Готова   лялечко?   Тримайся    міцніше.   -  кажу   і   з   пострілом    зриваюсь   з    місця.   Аня    верещить .   Але   не    від    страху ,   а    від   адреналіну    і    захвату,    а    я    сміюсь.   Це    так   круто.   Швидкість   скажена ,   адреналін   зашкалює,   запах   шкіри ,   бензину ,   пилу   і   її   запах...  Охриніти   як    це    заводить.   Ми    відразу    вирвались    вперед   але   розслаблятись   рано.   За   спиною   ще   біля   двадцяти    байків   і    два   з   яких   зовсім   близько.    Я   маневрую  з  однієї   сторони    в  іншу    щоб   не   пропустити   нікого   вперед .   Та   коли  ми   заїхали   на    останнє   коло ,   на   самому   повороті   один   виродок   вирішив   нас   підрізати   і   щоб   не   розбитись   на   такій   швидкості   до   бісової    матері ,   я  проїхав   цей   поворот   нахиливши   байк    настільки ,   що   можна   було   торкнутись    асфальту    долонею.   Мала   знов   верещить   і   втискається   від   страху    в   моє   тіло   шукаючи   захисту.   Це   якогось   біса    мені   приємно.  Маленька .   Злякалась.   А   я   заведений   до   краю   приїжджаю   першим   на   фініш   але   не   зупиняюсь   і   їду   далі.  Я   зробив   це.   Переміг.   Знов.   А   решта   мені   до   дупи.   Поки   що   не   знаю    куди   їду ,   але   прекрасно   знаю    за    чим...    За   своєю    винагородою.    І   я   її   отримаю.    

Карамелька

lA0giI2I

Приємного  читання  і  гарного  дня!

Дякую  всім  хто  зі  мною.  Відстежуйте  автора,  якщо  ви  цього  ще  не  робите, щоб  нічого  не  пропустити.   Скоро  буде  анонс  четвертої  і  останньої  книги  з  циклу  "Кохання  з  присмаком  небезпеки".    А  от  про  кого  вона  буде ,  дізнаєтесь  пізніше.

Дякую  за  увагу!

Бережіть  себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.