Нереальна реальність.

Вправа така, що беремо щось з нашого оточення й описуємо, але загортаємо в іншу реальність.

Реальна реальність:

Я просто зараз сиджу на роботі  в офісі. Поки начальник пішов роздати іншим завдання я вирішив написати цей блог...

Інша реальність:

Харім знав, що найгірше місце на галері у хвості, адже там  постійно отирається наглядач. Йому - наглядачу з товстою пикою Кеолу - саме з цього місця найкраще видно всі дванадцять рабів, що працювали веслами. 

Кеол мав просто таки собачий нюх, коли треба було вчути, хто з рабів халтурить і гребе не в повну силу. Варто було комусь ледь послабити руки, як Кеол нещадно лупив нагайкою по голій спині. Після першого удару шкіра репалась і піт потрапляючи в рану просто роз'їдав людину із середини. Про те, щоб почухати, чи навіть просто розпрямити спити не могло бути й мови.

Ось Кеол, помітив чергову змогу одного з рабів витерти ліктем лоба і миттю побіг до нього розмахуючи нагайкою. Харім дивлячись в широку спину наглядача почав занурювати весло в воду лиш краєчком - даючи короткочасний відпочинок зсудомленим м'язам. Поки Кеол лупив раба, що провинився Харім встиг витерти долоні об стегнову пов'язку і навіть поводив плечима відновлюючи кровообіг. 

Сьогодні Харіму явно щастило.