Викуп

— Продай мені його, — нарешті владно попросила вона, давши можливість поліцаю розгледіти коштовність.

Той занепокоївся, його маленькі оченята забігали на всі боки. Нарешті він схопив золотий хрестик на ланцюжку і сховав за пазуху.

 — Який тобі сподобався? — без зайвих натяків запитав він.

 — Он той! — коротко відповіла дівчина, вказавши пальцем на зеленоокого блондина.

Станіслав мовчки відімкнув замок, відчинив ворота і вивів ув'язненого з табору. Впираючи рушницю в його спину, поліцай повів юнака на сусідню вулицю. Анна мовчки йшла за ними.

 — А тепер забирайтеся звідси скоріше, поки ніхто не помітив, — сказав він, нервово озираючись на всі боки.

Анна схопила розгубленого хлопця за руку, і вони щодуху кинулися бігти в бік її будинку.

Захекані молоді люди дісталися до воріт її рідної домівки й заскочили всередину, припавши спинами до паркану. Віддихавшись протягом кількох хвилин, хлопець запитав:

 — Навіщо ти це зробила?

 — Захотілося вийти за тебе заміж, — просто відповіла дівчина, знизавши плечима.

Хлопець довго дивився їй в очі, намагаючись зрозуміти її мотиви, і не говорив жодного слова. Нарешті мовчання втомило Анну.

 — Тепер ти мій! Я купила тебе в поліцая! — заявила вона, гордо піднявши голову. — Ну, пішли до хати! — дівчина схопила незнайомця за руку і потягла за собою.

Юнак, приголомшений рішучістю й натиском цієї дивної дівиці, ніяк не міг повірити в диво свого визволення з полону, але розумів, що слід бути обережним: невідомо, до чийого дому він потрапив і яка доля чекає на нього надалі з волі цієї навіженої красуні.

З'явившись на порозі будинку за руку з незнайомцем, Анна зустріла здивовані погляди батьків.

 — Це ще що таке?! — обурився батько праведним гнівом.

 — Татку, матусю, я виходжу заміж! А це — мій майбутній чоловік, прошу любити й шанувати! — випалила донька на одному диханні, затягнувши хлопця на середину вітальні.

Мати сплеснула руками, впустивши вазу від несподіванки. Синє бите скло розлетілося по фарбованій червоною фарбою дерев'яній підлозі, створюючи запаморочливу мозаїку.

Батько схопився за серце і присів на стілець. Німа сцена тривала недовго. Мати, прийшовши до тями першою, подала голос.

 — Хто цей обшарпанець, і де ти знайшла його?!

Анна вперше глянула на убогий одяг свого обранця і незворушно відповіла, піднявши голову:

 — Я викупила його.

Батько здивовано втупився на свою доньку.

 — Тобто як викупила?

 — Звичайно викупила, за свій золотий хрестик, — знизала плечима Анна, анітрохи не зніяковівши.

 — За бабусин фамільний хрестик?! — уточнила мати, і губи її стиснулися в тонку лінію.

Сім'я знала, що це не віщувало нічого доброго. Але Анна була вся в матір, а тому ані крапельки не злякалася материнських докорів.

 — Чи при своєму ти розумі, дочко?! — вигукнув батько.

 — Так, абсолютно, татку!

Мати встала, поставила руки в боки й почала допит:

 — І як давно ти знаєш цю людину?

Анна задумалася, дивлячись у стелю, і відповіла:

 — Вже близько пів години.

Читати «Викуп» Тетяни Олiйник повністю та безкоштовно тут:

https://booknet.ua/reader/vikup-b418987