"Та що ви знаєте про сором?" — кинула я у напівшепіт, ледве наважившись підняти погляд на міжнародних представників. Там, переді мною, стояли ті, хто мав бездоганну репутацію, хто уособлював найвищу дипломатичну майстерність і шляхетність, наче казкові герої, що спустилися з легенд. І серед них я... маленька, розгублена, з помилковими документами й червоними щоками від сорому.

Хто з них хоч раз ставив начальнику роман замість офіційного звіту? Хто біг по хуртовині в одному платті, намагаючись виправити власний провал? Хто знав, як це, коли твоє ім'я гримить на весь палац, ніби перед стратою, і всі ці величні створіння дивляться на тебе з осудом чи з легкою усмішкою, прихованою за бездоганною маскою?

Невелике прев'ю до нової глави мого рукопису "Перекладачка між світами: замкові війни"

Буду рада, якщо ви заскочите прочитати декілька сторінок!)